Департамент освіти відрядив журналістів «Народного контролю» в один з чи не найкращих садочків, коли ті попросили про зйомку.
Хоч і не новий, розташований у спальному районі, досить далеко від новобудов та молодіжних кварталів, де поряд іще кілька таких садочків. То ж тут, ясна справа, усе непогано, у групах по 25-30 дітей. Втім загальна норма за списками дещо перевищена.
«Потужне навантаження нашого дошкільного закладу розраховане на 250 діток. На сьогоднішній день списочний склад нашого закладу 280 діток. Середнє відвідування 190–200 діток», – розповідає завідувач ДНЗ № 52 Катерина Шундровська.
За словами директорки проблеми із чергою до садочка теж немає, приймають усіх охочих.
«На черзі у нас в ранню групу, в групу раннього віку у нас 51 дитинка є четверо дітей в молодшу групу і є четверо дітей в середню групу. Тобто ми всіх дітей візьмемо в цьому році», – додала Катерина Шундровська.
А ось в іншому районі міста є значно менший садок і не тому, що так було задумано під час будівництва, а тому, що більшу частину будівлі займають приватні фірми та офіси.
На жаль, активісти «Народного контролю» не змогли потрапити в середину закладу, аби зняти умови, в яких там перебувають дітлахи. Батьки розповідають, що шафа одна на трьох, ліжка у декілька ярусів.
Уявити страшно, як почуваються трьох-, чотирьох-, та навіть шестирічні малюки на чотириповерхових ліжках! А тим часом за стіною працюють дяді і тьоті, які заробляють гроші для своїх дітей.
Журналісти зазирнули в офіс, що розташувався у приміщенні дошкільної установи і знайшли там власника. Він розповів, що у нього все законно, дітей у цій частині приміщення ніколи не було, а департамент освіти сам колись відмовився від половини приміщення на користь приватників, а потім спроби повернути ту частину садочка провалилися.
Виходить, коли пропонували – не потрібно було, а зараз, якби й хотіли, то вже пізно. На жаль, міська влада не має можливості повернути це приміщення у комунальну власність.
«Державна власність – це не наша власність. Були це відомчі дошкільні заклади, які в ті часи вони їх там віддавали, продавали і так далі, для того, щоб їх повернути зараз, так як ми це зробили, це треба кошти, щоб викупити їх. Ми так зробили з 69-м садочок по Іванова. Він був куплений і повернений в комунальну власність. Сьогодні він функціонує. Розумієте, ми можемо надати кошти, а хто тепер хоче його повернути і продати», – розповідає головний спеціаліст відділу дошкільної освіти та обліку дітей Леся Гарник.
691 малюк – саме стільки не потрапили в дитячі садки у минулому році, бо нових закладів або не будують, або якщо ж і будують, то їх не вистачає для того, щоб забезпечити місцями всіх дітей. Старі ж у розпорядженні приватних підприємців.
Цього року згідно з електронною чергою до садочків мають потрапити 4703 дитини.
Як показує практика, частина батьків не хочуть чекати і, зареєструвавшись у електронній черзі, все-одно шукають способи обійти її. Деяким це вдається, тому для інших черга рухається повільно. А місце у садочку вже давно перетворилося на товар, який легко можна купити у директора. Ціна залежить від престижності садочка та дефіциту місць у мікрорайоні. Як правило сума коливається від 500 до 1000 гривень.
Відкрито батьки про це бояться розповідати. У всякому випадку поки дитина ще відвідує садочок. А от у закритих батьківських групах у соціальних мережах інколи діляться досвідом:
- «Місця в садочку не було, а дитину треба влаштувати, тому я давала сама хабар, щоб дитину взяли і спасибі тій директорці, яка якось там втулила нас, хоча групи були забиті, а гроші вона довго не хотіла брати, але я сама так захотіла»
- «Я б не сказала, що все прозоро. Коли набиралися групи в наш садочок ми були 78, групи набралися, а ми залишилися в черзі перші, тому прийшлось заплатити і нас одразу взяли в садочок. Три роки назад я заплатила 50є (євро, – ред.)»
- «Малюк моєї знайомої вже другий рік стоїть четвертим у такій черзі. Групи набираються, а вони вдома»
Щоб перевірити, чи реально купити місце в садочку розпочинаємо власний експеримент. Вдаючи із себе матусю, журналістка «Народного контролю» вирушила до дошкільної установи № 16, аби влаштувати свою уявну дитину. Мовляв, щойно переїхали із села до Вінниці, купили житло неподалік садка, хочемо до Вас.
Завідувачка Світлана Миколаївна каже, що за списком у черзі до цього садочка ми будемо третіми. Начебто і не так багато, але слізно прошу, нам так потрібно вже зараз! Зрештою завідувачка здається і обіцяє нас взяти, хоча попереджає, що групи переповнені. Журналістка натякнула, може коштами садочку якось допомогти?
Хабара не попросили, це потішило! Але уявну дитину беруть! Хоч і групи переповнені, і ліжка нам не буде, і на постіль гроші потрібно здати, уявний малюк вже майже зарахований. Втім у департаменті освіти запевняють, що фактичне відвідування інакше. До садка приходять значно менше дітей, аніж їх є за списком, тож усе відповідно дозволеним нормам.
«Але якщо чисельність дітей і збільшена в групах, то це загальна чисельність, але є фактичне відвідування, то фактичне відвідування відповідає нормам», – розповіла Леся Гарник.
А що ж як раптом до садочка прийдуть усі діти? Тоді батьки і починають усвідомлювати, що означає потрапити до садочка поза чергою у переповнену групу.
Садочків у місті бракує. Через переповнені групи вихователі не встигають приділити усім малюкам достатньо уваги, діти частіше хворіють.
А тим часом у Вінниці активно ведеться будівництво житлових комплексів, майбутні мешканці яких найчастіше молоді родини, обов’язково розраховують на дитячий садочок, школу, лікарню.
У рекламі майже усіх житлових комплексів забудовник обіцяє розвинену інфраструктуру, школи і садочки. Проте не завжди вказує, звідки вони там візьмуться та хто і коли їх збудує.
«Сьогодні у Вінниці відбувається будівельний бум, будується дуже багато, ростуть багатоквартирні будинки прямо на очах, разом з тим спостерігається, що не забезпечується соціальний сектор і має бути прив’язаної до будівництва такої великої кількості квадратних метрів, хтось заробляє на квадратних метрах, а школи, садочки, інші інфраструктурні об’єкти, вони не будуються», – прокоментував лідер «Народного контролю» Вінниччини Воловодюк Володимир.
Нині забудовники звільнені від обов’язкового забезпечення житлових комплексів соціальною інфраструктурою. Згідно з законом України вони мають сплачувати в міський бюджет пайовий внесок.
«Розмір пайового внеску має становити не більше 4% від забудови житлового призначення і не більше 10% для забудови не житлового призначення розмір 4 і 10% обраховується від загальної кошторисної вартості будівництва», – говорить юрист «Народного Контролю» Олексій Мусіровський.
Такі, майже пільгові умови, цілком влаштовують забудовників. Із проекту рішень міської ради, що представлений на сайті Вінниці, ми дізналися, що у 2016 місто отримало понад 8 мільйонів гривень від забудовників. За ці кошти можна побудувати невеличкий дитячий садок. Один! А на школу чи лікарню цих пайових грошей вже не стане. У проекті розвитку міста на 2017 пайова участь майже втричі менша: 3,3 млн. грн. Їх забракне навіть на пів-садочка.
У Департаменті освіти нам пообіцяли, що у 2017 році планують відкрити три дошкільні заклади у Вінниці.
«Тим більше, я сподіваюся, що питання з чергою в цьому році буде вирішено, тому що в експлуатацію мають ввійти три садочки на Покришкіна, на Максима Шимка і в районі Академічного на 30 груп», – каже директор департаменту освіти Вінницької міськради Оксана Яценко.
Час летить швидко і все змінюється. Не так давно садочки були не потрібні і значну їх частину з часом просто продали, але сьогодні, коли демографічна ситуація покращується, вони необхідні. Сподіваємося, що у Вінниці з’явиться ще не один дошкільний заклад і ваші діти будуть почувати себе в них вільно і комфортно. Розплачуючись за помилки попередників, давайте подумаємо про майбутнє наших нащадків.