Макет_програма_Блокада

Де закінчується блокада? Там, де починаються бізнес-інтереси

Вже кілька років українців закликають не купувати товари ворога. Громадські активісти домоглися маркування російських продуктів у магазинах, та ворожі товари і далі опиняються у корзинах покупців, маскуючись під європейські бренди.

Журналісти «Народного контролю» з’ясували, хто, живучи на заході країни, забув, що на сході триває війна.

Псевдоєвропейські бренди

Геннадій Романюк – власник кафе у Коломиї. Його заклад місцеві люблять за домашню кухню та український дух.

«У нас в закладі жодного разу не звучала російська пісня, ще навіть до часів Майдану, тому що ми бачили окупацію і мовну, і культурну, а отже протистояли цьому», – розповідає Геннадій.

Геннадій Романюк, власник кафе у Коломиї

Геннадій Романюк, власник кафе у Коломиї

Під час Революції Гідності Геннадій був координатором коломиян на Майдані у Києві. Саме події Майдану, анексія Криму та початок війни на Сході спонукали чоловіка відмовитись не лише від російської музики, але й від товарів. Та навіть при такій позиції вберегтися від ворожого у своєму закладі йому не вдалося.

«До мене, як до власника кафе, звернулися дистриб’ютори з пропозицією, щоб я закупив у них якісний посуд за доступною ціною. Я взяв у них тарілки, склянки. А потім в ящиках з посудом мої працівники знайшли етикетку. Виявляється, цей посуд виготовлений у Росії», – не приховуючи обурення розповідає Геннадій.

етикетка

Про таке походження посуду Геннадію не повідомили: товар представляли як вироблений в Європі та Україні.

«Я особисто вважаю, що торгівля з ворогом під час війни, коли гинуть наші хлопці, – це є вершина цинізму. І для мене, і для моїх працівників це абсолютно недопустимо», – каже Геннадій.

Інформація про виробника для внутрішнього користування

Журналісти «Народного контролю» вирішили довідатись: випадково чи навмисно працівники дистриб’юторської фірми не кажуть про походження товару. Промоніторивши фірму в інтернеті, журналісти довідались, що Геннадій співпрацював з однією з найбільших дистриб’юторських компаній посуду в Західній Україні. «Народний контроль» вияснив, що компанія якраз шукає нових працівників, журналісти вирішили влаштуватися на роботу, щоб довідатись більше про фірму зсередини.

журналіст

Журналістка «Народного контролю» потрапила на стажування та робила усе, щоб дізнатися про походження товарів. Стажеру розкрили всі секрети.

«Дуже багато є такого, що, наприклад, «Пасабахче» – турецька фірма, але Росія виробляє. «Люмінар» – французька фірма, але продукцію теж Росія виробляє. Та ми про це не говоримо покупцям», – не приховує супервайзер компанії.

Виявляється, дані про країну виробника призначені лише для внутрішнього користування, що повністю суперечить закону про захист прав споживачів.

Про своє спілкування з постачальниками посуду ми розповіли власнику кафе Геннадію. Чоловік вирішує назавжди припинити співпрацю з фірмою та навіть відмовляється від куплених товарів.

Як прикарпатські «важковаговики» з окупантами торгують

Виявляється, що компаній, які ведуть бізнес з окупантами на Прикарпатті не бракує. Одна з них Бурштинська ТЕС. Колись державне підприємство вже давно потрапило у приватні руки одного з найвідоміших важковаговиків українського бізнесу Ріната Ахметова. Заради мільярдних надприбутків енергетичні-монополісти готові переступити через усі можливі моральні принципи. Працівники ТЕС часто знаходять етикетки ворожої держави на власному одязі, а ще розповідають, що власники компанії возять від окупантів ще й вугілля за завищеними цінами: «Вугілля з Донецької шахти, Сілідівської шахти, Степової шахти, з Росії».

Бурштинська ТЕС

Бурштинська ТЕС

Працівники станції до власників компанії мають багато питань. Тому вже неодноразово виходили на акції протесту. Та поки що їх не чують ні власник Рінат Ахметов, ні державні мужі.

А що на це кажуть чиновники?

Торгівля ведеться, прибутки множаться. І все це під носом у керівництва країни, бо бізнес з окупантами топ-посадовцям приносить немалі гроші. Навіть президента України у Росії донедавна вважали потужним наповнювачем казни. Адже, коли на сході велися бої, Липецька фабрика гаранта успішно працювала на ворожій території. Аж після трьох років війни Петро Порошенко таки наважився її закрити.

Ставленики Президента на місцях теж не відстають від гаранта. Їх позиція щодо блокади, організованої активістами та добровольцями, явно відрізняється від громадської. Часто вони навіть переконують, що без російського українцям не обійтися. Зокрема, таку думку на сесії Коломийської райради висловив її очільник, обраний від БПП, Роман Дячук.

«Ви живете по сусідству з людиною, яка вам дуже неприємна. Це може бути регіонал, але він ваш сусід, і він має корову. У вас народилася дитина маленька, і у вас є вибір: або не брати принципово в нього молоко, або якийсь час брати молоко, щоб ваша дитина не померла. Якщо ми дивимось з економічного боку, то я вибираю друге: нехай моя дитина живе, нехай п’є молоко ненависного того регіонала».

Роман Дячук, очільник Коломийської райради

Роман Дячук, очільник Коломийської райради

Врешті під тиском громадськості РНБО забороняє будь-які торгові стосунки з Росією.

Та влада і далі розпинається, що через блокаду Україна нібито втратить мільярди.

Та в цей час чиновники напевно забувають, що на сході України давно вже не АТО, а справжня війна. І хто знає, може, саме гроші від виробленого в Росії посуду, каски чи привезеного з ворожих територій вугілля підуть на черговий снаряд, яким вороги вдарять по українських позиціях.