(«Українська правда», 13.10.2015)
25 жовтня відбудуться місцеві вибори. Особисто для мене та команди «Народного контролю» це та дата, з якої почнуться незворотні процеси, що зупинять олігархів, корупцію, крадіжки, знущання над нашими громадянами з боку різних мастей злочинців, крадіїв бюджету та олігархів.
Змінивши парламент після Майдану, ми змогли розпочати процеси люстрації, приймати антикорупційне законодавство, притягувати до відповідальності винних у злочинах проти держави і громадян. Але багато правильних законів не працює, злочинців відпускають, до того ж разом із коштами, які мали би повернути у бюджет країни та кожного конкретного міста. Причина одна – на посадах залишаються все ті ж, хто і був, – хто навчився перефарбовуватися і використовувати будь-яку зміну політичної ситуації у своїх інтересах. Це люди, які дбають лише про власне збагачення, вдало вигадують схеми викачування грошей із бюджетів задля своїх інтересів. Тому зараз через місцеві вибори – до міських, обласних і районних рад – ми маємо шанс закласти основи реального механізму виконання законів.
Активність «Народного контролю» неабияк дратує олігархів, які звикли до вседозволеності та безкарності. Звичайно, їм невигідні партії, які конкретними діями обмежують їх впливи та владу. Щоб не допустити зростання впливу незручних для них політсил, олігархи вдаються до різноманітних маніпуляцій. Намагаються вплинути і на нас – «Народний контроль».
Викриття «Народного контролю» заважають олігархам красти і насолоджуватися життям
Попри шалений тиск наша команда продовжує боротися проти корупції та викривати тіньові схеми мультимільйонерів-казнокрадів. Одна із головних цілей – подолати корупцію, що роками, як іржа, роз’їдає країну, не дає їй розвиватися. Відтак «Народний контроль» розробив Антикорупційний план для місцевих громад. І першим містом, яке покаже приклад усій країні, як побороти корупцію, стане Львів.
Коротко нагадаю лише кілька прикладів нашої діяльності, щоб люди розуміли, кому і навіщо вигідно нас оббріхувати, хто прагне змусити нас мовчати.
«Народний контроль» намагалися через суд не допустити до виборів, відібравши логотип і назву. Абсурдний позов про буцімто незаконне використання логотипу подала підконтрольна олігарху Петру Димінському компанія. Втім суддя виніс ухвалу на користь «Громадського руху «Народний контроль», що лише підтвердило нікчемність та абсурдність претензій позивача.
Блокувати нашу участь у виборах олігарх активно взявся після того, як депутатська група «Народного контролю» розпочала розслідування щодо постачання його компаніями палива на державні підприємства, зокрема «Укрзалізницю».
Насамперед відзначу, що фірма WOG («Західна нафтова група») постачає паливо, зокрема, і з країни-агресора – Росії. До того ж постачають за вищими цінами, аніж продають паливо вроздріб на АЗС, що належать цій же структурі «нафтового барона» Димінського.
Саме за ці гроші, отримані від неоднозначних і сумнівних багатомільярдних тендерів, Димінський у військовий час загарбав у держави десятки гектарів землі Яворівського полігону, де мали би проходити вишкіл мобілізовані солдати. На здобутій через корупційну оборудку території олігарх збудував власне «Межигір’я», отримав у довгострокову оренду профілакторій для військових льотчиків.
Я разом із народними депутатами Володимиром Парасюком, Бориславом Березою, Олегом Мусієм, Богданом Матківським та Андрієм Антонищаком звернувся до Генеральної прокуратури України, військового прокурора та міністра оборони з вимогою повернути загарбану землю державі та порушити проти ділків, задіяних у цій афері, кримінальне провадження.
Звісно, моя позиція не подобається тим, хто опиняється в центрі антикорупційних розслідувань. Наприклад, за оприлюднення схеми виведення з власності держави нафтопродуктів Курченка на суму в сотні мільйонів гривень, які замість використати на потреби оборони країни віддали «бізнесменам», на мене подав до суду такий собі Сергій Пашинський. Це народний депутат, голова Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони. Позовом він відреагував на факти про причетність його найближчого оточення та партнерів по бізнесу до корупційних схем. Я лише зрадів такому повороту подій, адже судове засідання мало бути публічним, коли втаїти деталі цієї цинічної схеми навряд чи вдасться. Суд розпочався, але ні Пашинський, ані його представники на засідання так і не прийшли.
Опиратися людям, серед друзів яких є, скажімо, прем’єр-міністр, важко. Та водночас легко діяти, коли знаєш, що правда на твоєму боці.
Так, після мого депутатського звернення ГПУ таки порушила кримінальну справу за фактом незаконного використання головою державного «Ощадбанку» Андрія Пишного (близького друга та партнера Яценюка) чартерного перельоту у Варшаву на фінал Ліги Європи з футболу. Такий вояж, в який він вирушив із дружиною та своєю свитою, оцінюють щонайменше у 50 тис. євро. Сподіваюся, що корупційні дії у цьому побачить не лише український народ, але й прокурори.
Ще один любитель шалених видатків на авіаперельоти – голова Державної фіскальної служби України Роман Насіров. Приводом для справи, яку ми опублічили і не дали замовчати, став захмарний за ціною чартерний переліт Насірова із Баку до Києва 13 червня цьогоріч.
Роман Насіров скористався судном Gulfstream G550 – бізнес-джетом високого представницького класу ціною у близько 50 млн доларів. Переліт таким літаком вартує понад 50 тис. євро.
Насправді дії Насірова вже давно мали би призвести до його відставки. У податковій він оточив себе людьми, перебування яких на посадах викликає щонайменше подив. Скажімо, зробив своїм радником такого собі пана Романенка – кума сумнозвісного втікача Калєтніка – куратора корупційних схем на митниці часів Януковича.
Сумнівне минуле і в Юрія Шеремета, який очолив Головне управління власної безпеки ДФСУ. Шеремет без перешкод обійняв посаду, хоча саме до нього сповна мали застосувати дію Люстраційного закону: Юрій Шеремет при режимі Януковича служив у ГПУ у відділі, який мав би контролювати законність дій правоохоронців, спецпідрозділів, які жорстоко розганяли Майдан.
У наших опонентів одна зброя – погрози та брехня
Ці приклади я наводжу, щоб показати, хто є опонентами «Народного контролю», із ким нам доводиться воювати. Звісно, ми відчуваємо підтримку українських громадян – вони з нами, бо наша позиція чітка: буде контроль – буде ефективна влада.
Народ з нами, а ми – з народом: саме «Народний контроль» став одним із перших, хто перевірив складові ціни на газ для населення. Ми аргументовано і недвозначно довели: Уряд змушує українців платити за газ за завищеними цінами і завищеними нормами споживання. Ця інформація викликала шалений тиск і резонанс, але ніхто з урядовців так і не спромігся обґрунтовано спростувати результати нашого дослідження.
Боротьба за справедливість триває. У парламенті зареєстрували мій законопроект №3247 про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання», який передбачає скасування здирницького двоставкового тарифу. Ухвалення цього законопроекту стане важливим кроком у боротьбі з корупцією на місцевих теплопостачальних підприємствах. За цим проектом Закону, підприємства повинні надати мешканцям можливість самим обирати зручну для себе форму оплати: платити всю суму за тепло у період опалювального сезону, чи «розбити» її на всі місяці упродовж року.
Громада має право вибирати такі речі. Так, у Львові містяни вже роками, але безрезультатно, просять скасувати двоставковий тариф. Хоча, до прикладу, у Рівному та Чернівцях місцева влада дослухалася до побажань більшості громади та самостійно, не чекаючи рішень і дозволів із Києва, запровадила одноставковий тариф.
Це лише невеликий перелік справ, який щоденно робить «Народний контроль» на загальнодержавному рівні. Ще більше проблем наші активісти вирішують у регіонах України. Тож наша діяльність викликає спротив корупціонерів і на місцях.
Наприклад, у Харкові наш колега Анатолій Родзінський – єдиний з-поміж усіх місцевих політиків, хто наважився публічно розповісти про неймовірні за своїми масштабами зловживання мера Харкова та водночас посібника сепаратистів Геннадія Кернеса.
Щойно Родзінський оприлюднив факти корупції у харківській міській раді на одному із загальнонаціональних каналів, як на його життя було скоєно замах.
Такими є інструменти боротьби наших опонентів – кулаки, погрози, брехня.
Фінансування «Народного контролю» – відкрите і прозоре
Звичайно, будь-яку політичну партію найлегше критикувати під час виборчої кампанії. Що нам закидають?
Сьогодні звинувачення на мою адресу та «Народного контролю» зводяться лише до кількох речей, на які маємо дуже прості і відкриті відповіді:
Кошти на виборчу кампанію? Всі витрати здійснюються і затверджуються колегіально. Понад те, ми робимо це відкрито і представимо звіт за отримані внески від прихильників партії та свої витрати на вибори.
Прийняте виборче законодавство (в якому ми, до речі, намагалися виправити всі невідповідності) робить розпорядником коштів одну із партійних організацій. Для «Народного контролю» базовою організацією є львівський осередок партії. Саме з його рахунків оплачуються більшість виборчих матеріалів по всій України, телевізійна реклама, яку в умовах нинішньої політичної конкуренції ми змушені використовувати. Такі видатки – спільне рішення членів партії. Фінансування відбувається за рахунок внесків прихильників і членів партії, тим паче, що «Народний контроль» виставив на місцевих виборах кілька тисяч кандидатів у різних областях.
Я розумію бажання наших критиків зупинити поширення ідей «Народного контролю». Адже вони заполонюють ефіри та простір міст у сотні разів більше. Вони ладні на все, щоби люди якомога менше знали про нашу діяльність, яка заважає їм красти. Тому відповідально і твердо заявляю: ми не мовчали, не мовчимо і не будемо мовчати, бо на нашому боці правда!
Також об’єктом посиленої уваги моїх опонентів став і я персонально. Логіка зрозуміла: кинути тінь на голову партії – це наче очорнити всю партію. Але не в нашому випадку.
По-перше, «Народний контроль» об’єднав тих, кому довіряють українці, – учасників Майдану та АТО, волонтерів, соціально відповідальних підприємців і журналістів. Це люди, які мають сформовану репутацію.
По-друге, я завжди особисто готовий відповісти на всі закиди опонентів.
Так, нещодавно на олігархічних інформаційних ресурсах стався викид чергової порції обману щодо мого майна. Одразу нагадаю критиканам, що нещодавно я став співавтором Закону, який дозволив відкрити реєстри майнових прав для всіх охочих туди заглянути. Цей крок – важливий етап для забезпечення прозорості влади.
Отож, інформація для тих, хто полінується особисто заглянути у відкриті реєстри: кілька років тому моя дружина отримала у спадок двокімнатну квартиру, яку ми вирішили продати. А також ще одне двокімнатне помешкання, придбане свого часу у кредит, в якому ми прожили багато років. За отримані від продажу двох квартир кошти купили чотирикімнатне житло у новобудові.
Повідомлю своїх критиків, що квартира в Києві, яка належить моїй дружині (до речі, вона за походженням киянка), має «аж» трохи більше 30-ти «квадратів» і розміщена на околиці Києва у спальному районі Позняки. Про Печерські пагорби та Дніпрові кручі не йдеться. Автомобіль… Дійсно, назва «Мерседес» звучить гордо, але авту вже майже 10 років. Не полінуйтесь подивитись в Інтернет-оголошеннях, скільки коштує така автівка. Авто належить моїй дружині. Я ж не маю ані авта, ані навіть водійського посвідчення.
Урешті всі кошти на авто, житло були зінвестовані ще до отримання депутатського мандату.
Я розумію, що через маніпуляції і брехню просто намагаються відволікти увагу виборців від моєї політичної діяльності. Але запевняю своїх опонентів та інформую прихильників – усі ці Димінські-Пашинські-Кернеси-Насірови не зіб’ють нас із нашої дороги.
«Народний контроль» змусить владу працювати чесно!
