«Лікування» по-коломийськи

Нещодавно довелося лікуватися на стаціонарі у Коломийській ЦРЛ. Склалося враження, що медикам начхати на пацієнтів. А як інакше висловитися, якщо зробили необхідні процедури та банально поміняли постіль на лікарняному ліжку тільки після того, як друзі з «Народного Контролю» зателефонували до заступника головного лікаря ЦРЛ. До цього мене лише поспіхом оглянув лікар, написав цидулку з ліками на сотні гривень та відправив у палату, де мене чекав справжній шок. Медсестра вклала мене на ліжко, де постіль була обляпана кров’ю попереднього пацієнта. На це я нічого не сказала, бо почувалася дуже погано. Гадала, постіль зараз поміняють, поставлять капельницю і мені стане краще, зможу хоча б заснути за останні 3 дні. Пройшло більше двох годин… та ніхто нікуди не спішив. Мені ставало все гірше… І тільки після того, як був здійснений «чудо» дзвінок  – медики змінилися на очах. Мені за лічені секунди поміняли постіль, поставили капельницю, а лікар повернувся, щоб зробити повторний огляд. Тільки після дзвінка він помітив у мене симптоми хвороби, які потрібно терміново лікувати. А потім запитав: «Цікаво при якій ви посаді, що через вас дзвонив сам заступник головного лікаря?».

Мені бракує слів… Щастя, що маю хороших людей в оточенні, які готові допомогти. А що робити тим людям, які не мають впливових знайомих, які не в змозі купити елементарні ліки та шприци, які наші лікарі чемно ховають у шухляді і з кам’яним виразом обличчя посилають до аптеки, або вимагають гроші за них, мовляв, медицину не фінансують, тому в лікарні нічого нема. За скарифікатор і той вимагають гроші. Хоча, коли почули про мою «чудо»-професію, одразу все знайшли.

Відверто, мені страшно ще раз потрапити до нашої лікарні. А раптом «чудо» номер не відповість? І що тоді, помирати?