На Вінничині цукрова галузь – колись провідна в області – знищується через корупційні схеми

Турбівський  цукровий   завод – наявний приклад того, як знищується цукрова галузь на Вінниччині. Менш, аніж за три місяці  підприємство зі 150-літньою  історією  перетворили на груду брухту. І таких заводів в області – понад десяток: із 19 діючих підприємств у 2007 році, торік уже працювали лише шість.

«Ми працювали тут усе життя. Наші батьки тут працювали, всі працювали, ніхто такого не зробив. І війна була, німці були, німці такого теж не зробили. Знищення заводу поставило нас перед проблемою  виживання», –  коментує колишній працівник Турбівського цукрового  заводу Наталя Федорівна.

Дехто віддав заводу навіть своє здоров’я.  Люди отримали інвалідність на підприємстві, а зараз до них нікому немає діла.

«Отак наша влада  дбає про нас!», – не стримуючи сліз говорить колишній працівник заводу  Валентина Дмитрівна.

Окрім Турбова, заводи знищуються по всій Вінниччині. В офіційній відповіді  на запит «Народному контролю»  у Департаменті агропромислового розвитку повідомили: у порівнянні   2000-м  роком  площі посівів цукрових буряків на Вінниччині зменшилися приблизно втричі.

За цей час (із 2000 року ) у Вінницькій області порізано на металобрухт 11 цукрових заводів, а 16 заводів очікують рішення про подальше існування. В результаті у 2007 році працювали тільки 19 підприємств, у 2008-му  – 13, у 2012-му  – 12, а в 2015-му – лише 6. Відтак,  у середньому роботу втратило  понад 15 тисяч жителів Вінниччини.

«Ми зверталися до нашого голови райдержадміністрації, який  пообіцяв: поки не будуть закінчені судові провадження, ніхто сюди не зайде і ніхто не поріже завод. На зараз ми бачимо,  що судові провадження не закінчені по ТОВ «Турбівський цукровий завод», але від нього вже залишилась купа сміття і димова труба»,  – розповідає  екс-головний технолог Турбівського заводу Юлія  Голуб.

Схема знищення заводу проста: власник заводу російський  «БМ Банк» олігарха Новинського,  ніби чекає на завершення ліквідації,  щоб продати завод за борги.  Водночас, фірма «Агроінтер», що теж зареєстрована в Москві,  спокійно заїздить на підприємство і починає його різати, а банк власник – ні пари з уст. Таким чином банк отримує готівку, а виплата заборгованості перед трудовим колективом оминає російського власника.

Аби дізнатися, як розслідують розкрадання заводів, зокрема Турбівського, «Народний контроль»  звернувся до Вінницької поліції. Коментувати на камеру ситуацію на камеру правоохоронці відмовились, а на запит повідомили: кримінальну справу відкрили, а потім закрили, –  на цьому і все. Іншими словами: підозрюваних не встановили, куди ділись архівні матеріали – не відомо, жодних винних конкретних осіб не встановлено.

У 1980-х Вінниччину часто називали «цукровим Донбасом». Наразі залишаємось біля розбитого корита. До того ж, спеціалісти стверджують, що нівелюючи можливість заробляти на цукровій галузі в Україну ввозять низькоякісну цукрову тростину та куди гірше – шкідливі підсолоджувачі.

«250-300 тис. тонн навіть не цукру, а цукрозамінників імпортується в Україну»,  –  коментує кандидат   економічних наук,  викладач кафедри підготовки менеджерів ВНТУ  Тетяна Білокінь.

Економісти підкреслюють, проблеми галузі  можна подолати, аби було бажання, тим паче споживання цукру в світі за останніх десять років зросло майже на 26%.

«Зняти жорстке регулювання цін, як закупівлі так і продажу, друге – встановити чітку квоту, за якою внутрішній ринок буде наповнюватись вітчизняним цукром.  Це якщо ми хочемо врятувати нашу цукрову галузь. Саме  жорстка позиція держави щодо ввезення цукрової тростини може вирішити майбутнє цукрової сфери», –  переконаний економіст Юрій Прокопишен.

Так, в Україні «на плаву» залишились лиш «акули» цукрової галузі,  решта – самоусунулися, або ж їм «допомогли». Щоб монополісти не знищили всіх конкурентів,  без допомоги держави не обійтись. Головне, щоб держава й монополіст не були  представлені в одному обличчі.

Цікавим є той факт, що, згідно з інформації Мінюсту,  із 6 робочих заводів на Вінниччині в двох заводів кінцевим власником є Президент Петро Порошенко. Юридична адреса: м. Київ, вул.  Грушевського 9, кв. 32. Ще один власник по сусідству – потіснився в тій самій юридичній адресі,  але  в 37-й квартирі, ще одна контора – з офшорного Кіпру.

У Мін АПК на офіційний запит «Народного контролю»  відповіли,  що вже працюють над законопроектом,  який не дасть державі  впливати на цукровиків. Також у відповіді йдеться, що на  застарілих заводах  можна виготовляти біоетанол.  Міністерство стверджує: зацікавлене у збереженні теперішніх заводів та виходу із сировиною у Європу. Однак, на жаль, реальність значно жорстокіша. В той час, коли сьогодення диктує аграріям свої правила гри на зовнішньому ринку, фірми російського агресора на наших очах вирізають підприємства  на металобрухт.