Депутати, координатори «Народного контролю» Львівщини розповіли про свою Революцію Гідності – Революцію правди українського народу.
Валерій Веремчук, голова фракції «Народний контроль» у Львівській міській раді:
– Я знаю, чому виходив на Майдан: заради спокою моїх дітей – сина і донечки, заради дружини, заради України!
А чи, знаєш, брате, ти? Рівно два роки тому була кульмінація драми українського Євромайдану. Драми, переповненої небаченим героїзмом, патріотизмом, вірою. Пригадую, тоді, 20 лютого, люди масово їхали у столицю. Мій телефон не замовкав ані на секунду. Тут, зі Львова, ми організовували автобуси, квитки на потяги… Страху? Не було…Тоді не було. А потім почали вбивати людей …
Також два роки тому ми організували Самооборону Львівщини. З декількома сотнями самооборонівців після «Ночі гніву» ми вберегли Львів від мародерства. І сьогодні далі продовжуємо щоночі патрулювати вулиці міста.
Революція Гідності переросла у гібридну війну на сході. Більшість нинішніх політиків – боягузи, які так і не змогли помститися за сотні невинних смертей, які не вміють творити державу, в якій хочеться жити.
Я люблю Україну, люблю український народ. Тому сили нам, сильним, незалежності нам, незалежним, і віри нам вірним! Борімося і поборемо! Слава Україні!
Оксана Медвідь, координатор «Народного контролю» Залізничного району Львова, голова виконкому «Народної Самооборони» Львівщини:
– Перший день Львівського Майдану… Перші наші вигуки «Слава Україні!»… Тоді я простояла на площі біля пам’ятника Тарасу Шевченку до 4-ї ранку… Пригадую, було дуже холодно… Відверто скажу, спочатку не вірилося в початок Революції. Днів так через три не вірилося, чим може закінчитися мирний страйк українців, які хочуть вступити в Європейський союз.
Щодня сотні телефонних дзвінків … десятки автобусів.. тисячі активістів…дише дві години сну на добу. І неймовірна віра в перемогу…
Ніколи не забуду, як ми таємно садили людей у автобуси, які відправлялися на Київ, як за нами слідкували невідомі у автомобілях, як писали на нас заяви у відділки міліції. Та ми об’єднались і боролись.
Пригадуються стіни «КиївЕкспоПлази», там зо чотири дні ми з колегою були комендантами. Для майданівців – це була друга домівка, а ми ж у свою чергу робили все, щоб у ній було затишно. Організовували довіз продуктів, медзабезпечення, поселення, повернення майданівців додому.
Кульмінацією мого Майдану став мій День народження. 24 лютого у мене не було торта і свічок, у свій 23 рік народження я прощалась на Майдані з Героями Небесної Сотні, а замість привітальної пісні з уродинами слухала «Пливе кача».
Біль.. сльози.. відчуття реальності… а далі у нас війна…
Не забудемо! Не пробачимо! Ніколи! Слава Україні! Героям Слава!
Ірина Оршак, депутат Львівської міськради, фракція «Народний контроль»:
– Цими днями минає вже друга річниця Революції Гідності. Революції, яка змінила нас як націю. Чисельні вбивства на Майдані назавжди закарбувалися у моїй пам’яті. Вірю, знаю, що герої Небесної Сотні загинули не даремно.
Мій чоловік був на Майдані заледве не щотижня. Сказати, що я хвилювалася – нічого не сказати. Я переживала, і, водночас, відчувала гордість – гордість за чоловіка, гордість за українців, гордість за Україну.
Пригадую, як і я стояла на Майдані. Тоді я відчула, що Україна готова народитися заново, люди готові об’єднатися і виборювати право жити у кращій країні.
Зараз я звертаюся до політиків різних рівнів. Ми з вами повинні зробити все, щоб винні у смерті Небесного полку таки були покарані. Аби допомогти тим сім’ям, які втратили чи не єдиного свого годувальника. У наших з вами руках їхні долі.
Борімося за право жити у Незалежній країні, працюймо так, аби глянути у вічі старенькій матері, що поховала сина, нам з вами не було соромно. Я вірю в нас, вірю в Україну. Слава Героям!
Михайло Дідух, депутат Львівської міської ради, фракція «Народний контроль»:
– Для мене Майдан розпочався ще на початку листопада, коли ми на площі перед пам’ятником Тарасу Шевченку у Львові розгорнули величезний прапор Євросоюзу. Ми наче відчували, що чинне керівництво держави змінить європейський напрямок. 21 листопада 2013 року президент вбив надію та сподівання всього українського народу на європейське майбутнє України.
Опісля жахливе побиття студентів на Майдані громада наче стала єдиним тілом з єдиною позицією. Тоді ми стали на захист молоді. Як на мене , це найбільша перемога! Нас почали поважати як націю, що не терпить несправедливості.
Основне – Україна вперше і надовго відірвалася від Росії. Україна вирвалася з неприродної для неї системи цінностей, яку їй нав’язували силою. За короткий період цілий народ став патріотами своєї країни. Це і є найбільша та головна перемога Майдану.
Утім за це ми заплатили надто високу ціну.
На Майдані загинули наші герої, Герої Небесної сотні. Вони померли за честь, за волю, за право бути Українцем, за свою Батьківщину. Героїчна сотня стала Ангелами-Охоронцями України. Не забудемо… Слава Героям!
Олена Халілова, координатор «Народного контролю» Шевченківського району Львова:
– Я мрію про тихий, мирний ранок… мрію не для себе … мрію для своїх дітей. Моєму синові 10 років, донечці 8, але вони вже знають, що таке війна …
Два роки тому ми стояли на Майдані. Тут зі Львова я разом колегами організовували автобуси, які везли людей у Київ на Майдан. Попри всі залякування ми вірили в перемогу. Вірили у нас самих. Вірили в український політикум. Ми вірили в зміни… Надія, за яку загинули Герої Небесної Сотні.
Щодня з екранів телевізорів ми чуємо чергову брехню Яценюка, народних обранців, Президента …
Сила політика – вміти визнавати помилки, сила людини – вміти пробачати, сила народу – триматися разом.
Будьмо чесними, відповідаймо за свої вчинки і давайте, нарешті, таки не голосити про зміни, а змінювати життя нашої Батьківщини. Аби вже завтра українські діти прокинулися у спокійній країні.
