У 90-х в Україні зупинилися великі підприємства. Порожні прилавки в магазинах та масові скорочення стали для країни щоденним явищем. Вчорашні інженери, вчителі, робітники масово освоюють торгівлю і новий вид транспорту – «кравчучку». Товари, яких бракує, привозять з-за кордону. Країна перетворюється на великий ринок. Та, окрім «кравчучки», з’являється ще один символ епохи – рекет. Саме тоді, для боротьби з «бритоголовими» хлопцями, назріває потреба створення спецпідрозділів правоохоронців.
Журналісти «Народного контролю» поспілкувалися з тими, хто займався створенням спецпідрозділу, щоб розповісти всю правду про екс-«беркутівців».
«Був обов’язковий критерій – людські якості»
Перший етап формування спецпідрозділу – відбір бійців. Для того, щоб потрапити у «Беркут», потрібно було здати загальну фізичну підготовку та пройти тестування з рукопашного бою.
«Кандидат мав витримати бій з 3 або з 5 супротивниками», – розповідає колишній боєць спецпідрозділу «Беркут», а нині боєць 10-ї гірсько-штурмової бригади Сергій Головач.
Сергій Головач, екс-«беркутівець»
Далі бійці проходили тренування на спеціальних базах. Окрім фізичного гарту, була і серйозна психологічна підготовка.
«Звукові, шумові ефекти. Психологічно на тебе давлять», – пригадує тренування Сергій Головач.
Вишколені та навчені слухати наказів – невелика армія, яка може миттєво реагувати та ліквідовувати найнебезпечніші ситуації. Цих хлопців навчили всього, а потім кинули … проти власного народу.
Чому у двох Майданах правоохоронці повели себе по-різному?
Пригадуючи події Помаранчевої революції, можна сміливо сказати, що тоді міліція справді була на стороні народу. Та вже у 2013 ситуація змінюється кардинально. Колишні бійці спецпідрозділу «Беркут» кажуть, така ситуація була створена спеціально.
«Політики врахували досвід Помаранчевої революції і добре обіграли його в 14 (2014, – ред.) році. І вже вдалося розділити міліцію з народом», – стверджують екс-«беркутівці».
Градус напруги між майданівцями та правоохоронцями постійно зростав. Достатньо було однієї іскри, щоб щити зімкнулися, і з різних сторін барикад полетіли коктейлі, гранати та бруківка. Колишні бійці спецпідрозділу «Беркут» стверджують: у подіях революції були провокатори, які мали завдання розпалювати ненависть між майданівцями та правоохоронцями.
А далі таку ненависть між таборами потрібно лише трішки підігріти, поранивши людей з обох боків барикад.
«Коли стоїть ряд «Беркуту», і він бачить, що справа чи зліва від нього його товариш десь падає, чи обливається кров’ю, то він теж стає на бік своїх товаришів і буде їх захищати», – розповідає Сергій Головач.
Чому ті, хто створював спецпідрозділ, засуджують дії «Беркуту» на Майдані
Силовий розгін студентів в ніч з 29 на 30 листопада нажахав всю країну. Прикарпатські екс-«беркутівці» кажуть, тоді дій своїх послідовників не розуміли самі. Сьогодні старше покоління силовиків припускає: ті події були демонстрацією сили від політичної верхівки держави. А щоб «Беркут» проявив усю свою жорстокість, підрозділи, які проводили «зачистку», підбирали за регіональною приналежністю.
«На зачистку кидали «Беркут» не західних регіонів, а кидався Кримський і Східний регіони», – пригадують екс-бійці спецпідрозділу.
Частина «Беркуту» фактично стала силовою підтримкою Антимайдану. Протистояння з майданівцями вони сприймали як особисту війну.
Про те, що в деяких моментах мітингувальникам з силовиками вдавалося налагоджувати діалог, говорять і учасники Революції Гідності.
«Міліція з народом» – чи можливо це?
«Міліція з народом» – чи не найвідоміше гасло кожного страйку чи повстання. Так народ закликає правоохоронців переходити на сторону громади. Та чи можливо це на практиці.
Невиконання наказу військовими чи правоохоронцями несе за собою кримінальну відповідальність. Та що робити, коли злочинна влада віддає злочинні накази?
«У відповідності до ст. 41 ККУ, якщо особі було відомо про те, що наказ є завідома злочинний, тоді вона звільняється від кримінальної відповідальності. Якщо особі не могло бути відомо про завідома злочинний наказ, тоді за виконання такого злочинного наказу несе відповідальність особа, яка видала безпосередньо такий злочинний наказ», – каже юрист Назарій Михайльонка.
Та в Україні й досі ті, хто віддавали накази калічити та вбивати людей, не покарані. Тих же, хто злочинний наказ виконувати відмовився, система покарала швидко.
Серед останніх прикарпатський екс-міліціонер Володимир Зузяк. У 2014 він відмовився їхати розганяти Майдан. За свою позицію пізніше отримав кілька доган, а далі чоловіка й зовсім звільнили. І це вже за нової, постмайданівської влади. Місця Володимиру не знайшлося навіть у новоствореній, буцімто чистій, Нацполіції.
Володимир Зузяк, екс-міліціонер
Журналісти «Народного контролю» з чоловіком пройшли не один суд та відвідали десятки кабінетів, щоб з’ясувати, чому Володимиру Зузяку не місце серед поліціянтів. Та чіткої відповіді так і не отримали.
Історія Володимира, відкинутого правоохоронною системою, має свої пояснення. Екс-«беркутівці» стверджують: перехід силовиків на сторону народу можливий лише підрозділами. Якщо ж такі дії чинитимуть поодинокі бійці, відповідальності їм не уникнути.
Куди поділися колишні бійці «Беркуту»
Після подій Майдану на вимогу суспільства, яку підтримали і нардепи, спецпідрозділ розформували. Та, як не дивно, і колишні силовики, і навіть ті, хто потерпів від їх кийків, сходяться на думці, що існування таких підрозділів як «Беркут» країні необхідне.
Доля колишніх силовиків після розформування підрозділу склалася по-різному. Над деким влаштували показове судилище, інші пішли служити в АТО, а Східні і Кримські підрозділи після розстрілів Майдану повернулися у рідні краї героями, а пізніше і зовсім відмовилися від країни та народу, яким давали присягу.
Сьогодні, оглядаючись на ті події, засновники «Беркуту» сходяться на одному – політичні керманичі держави використали силовиків для власного захисту та прикриття.
