Регіонали по всій країні дарували шкільні автобуси та комп’ютери. І коли діти з короваєм приймали подарунки, відкати та кеш розносили по кабінетам. Для тендерних оборудок створювались цілі підприємства. Попри зміну влади, старі схему успішно функціонують. Тендерні прокладки і досі продовжують наживатися навіть на дітях!
Сорок кілометрів від Хмельницького. Соколівська школа-інтернат для дітей із вадами розвитку. Тут виховують 63 дитини. Пані Валентина працює тут кухарем. 5 разів на день вона готує для малечі на встановлених електричних плитах. Жінка каже, через перебої зі світлом доводиться готувати заздалегідь, аби не залишити дітей голодними.
Через проблеми з електропостачанням попередній директор придбав для інтернату генератор за 80 тисяч гривень потужністю на дев’ять кіловат. От тільки привезли зовсім не той пристрій, а удвічі дешевший. Олена Лесько, яка нині очолює навчальний заклад, зізнається, зраділи і такому, адже головне, щоб можна було забезпечити інтернат електроенергією.
«Генератор замовив ще попередній керівник. Я приступила до роботи в кінці 2014 року, генератор нам прибув аж влітку, мене навіть не було в школі,коли його привезли. Завгосп прийняв, встановив, ми не дивились ні на фірму, ні на марку, головне, що він трьохфазний», – розповіла директор Соколівської школи-інтернату Олена Лесько.
У договорі точна марка генератору не вказана. Тому виявити обман вдається не відразу. Про махінацію директорка дізнається від поліції, куди її викликають, уже розслідуючи дану справу.
«Я, коли побачила вартість цього генератора, то думала, що приїде така потужна величезна машина.. Зараз техніка йде вперед, тому я подивилась, значить такий, який він є, таким мав би бути. Я покладалась на керівництво центру забезпечення закладів освіти, а в результаті виявилось, що ціна не співпадає ні з якістю, ні з тим товаром, який нам привезли», – розповіла директор Соколівської школи-інтернату Олена Лесько.
Генератор, який встановили у школі-інтернаті
Втім, покладатися на керівництво забезпечення закладів освіти – справа не надійна. Схожий випадок трапився і в Солобківецькому навчально-реабілітаційному центрі. Тут виховують та навчають понад сотню дітей із вадами розвитку. Сюди також за бюджетні кошти купують генератор. Бо без нього тут як без рук, коли зникає електропостачання.
Червоний KraftWelle прописується у котельні. Його завдання – підтримувати безперебійну роботу, бо інакше твердопаливні котли без електрики можуть перегрітись і вибухнути. Директорка пам’ятає, як купували. Каже, спочатку виділили кошти обласні депутати, а потім у тому ж комунальному підприємстві «Центр організаційно-господарського забезпечення закладів освіти» отримали вже готовий договір.
«Завжди ми радимось з «Центром господарсько-організаційного забезпечення закладів освіти», з департаментом, порівнявши ціни в інтернеті, порадившись з ними, ми заключили договір. Договір ми в центрі отримали», – пригадує директор Солобківецького навчально-реабілітаційного центру Алла Гаман.
Такі договори отримують ще три школи-інтернати: Антонінська, Берездівська та Новоушицька. Кожному закладу купують червоного німця KraftWelle. Вартість цієї моделі на той час становить 37 тисяч гривень.
Середня вартість генератору, встановленого у школі-інтернат
Таким чином з обласного бюджету виділяють 400 тисяч гривень для закупівлі 5 генераторів. Натомість придбали удвічі дешевші. А 200 тисяч бюджетних гривень десь зникло. Ще у 2015 році цю справу одразу розслідують, і в антимонопольному комітеті, і в національній поліції.
Антимонопольники такому розвитку подій не дивуються. З 2011 року вони стежать за роботою комунального закладу «центр організаційно-господарського забезпечення закладів освіти». Кажуть, щонайменше 15 справ відкривали щодо закупівель, які відбулися через цей заклад.
«Ми помітили, що він такий центр єдиний в Україні, в інших областях такого нема. Я вважаю, що він є таким посередником між закладами освіти і бюджетними коштами, корупційним посередником», – коментує голова відділення антимонопольного комітету у Хмельницькій області Віталій Олуйко.
Комунальний заклад «Центр з організаційно-господарського забезпечення закладів освіти» був створений рішенням Хмельницької обласної сесії влітку 2011 року. Перша закупівля – шкільні автобуси у 2012 році. За 5 років центр укладає 38 угод загальною вартістю 68,5 мільйонів гривень.
З 2011 року незмінним керівником центру є Віталій Синчук. Свій робочий шлях він розпочинає майстром у кооперативному ЖЕКу, а в 2005 приходить працювати в департамент освіти у відділ капітального вкладення. У грудні 2016 року його зарплата становила 2800 гривень. Втім «мінімалка» службовця цілком влаштовує. На свої 2800 грн на посаді директора Центру пан Синчук непогано почувається і зовсім не бідує.
Будинок Віталія Синчука
Вже близько семи років він проживає з дружиною та сином у зеленому будинку на 100 квадратних метрів. Будувати його він почав якраз, коли прийшов працювати у департамент освіти. Окрім того, навесні 2013 року, невдовзі після призначення на цю посаду, пан Синчук купує Volkswagen Touareg вартістю у 14 тисяч доларів, щоправда, зараз цією автівкою користується його другий син.
«В мене немає сьогодні Touareg. Я рік пробував за ним їздити. Цю автівку син купував на мене. Він працював закордоном», – пояснює в.о. директора «Центру організаційно-господарського забезпечення закладів освіти» Віталій Синчук.
Запитуємо, як, отримуючи ледь не все життя мінімальну заробітну платню, можливо збудувати два будинки і купити дорогу автівку. Клянеться, заробив на власному бізнесі.
– Я ще трохи займався бізнесом.
– Яким бізнесом?
– Дружина займалась.
– А яким бізнесом?
– Вона продавала продукти харчування.
– Вона приватний підприємець?
– Продавала. На той час не оформлялась, але була. І ще раніше, до роботи тут, я був приватним підприємцем.
В єдиному реєстрі знаходимо і чиновника, і його дружину. Обидва займались торгівлею з лотків. Свій маленький бізнес родина Синчуків остаточно закрила лише три роки тому. Тобто, коли Віталій Володимирович уже 9 років трудився на освітянській ниві у державній установі. Історію з генераторам пан Синчук розповідає, як завчену для поліції версію.
«В коридорі стояла жінка, яка сказала мені, що напередодні телефонувала мені, що готова поставити генератори. Під час наради я озвучив, що є людина, яка готова поставити ці генератори, сказав, що вона чекає в коридорі. Коли нарада закінчилась,цієї жінки вже не було. Вона просто залишила на столі договори. І директора забрали ці договори», – запевняє в.о. директора «Центру організаційно-господарського забезпечення закладів освіти» Віталій Синчук.
Ми намагались знайти цього таємничого підприємця і дізнатись, як все відбулось насправді. За телефоном вказаним у реєстрів відповіла жінка,та почувши, що з нею хочуть говорити журналісти, відмовилась від жодних коментарів до завершення слідства.
Тим часом у грудні 2016 проводиться вже другий конкурс на посаду директора в комунальному закладі «Центр організаційно-господарського забезпечення закладів освіти». Пан Синчук знову наполегливо робить спроби очолити цей центр.
«На двох конкурсах одна і та ж сама особа виставляє свою кандидатуру, і видно зацікавленість, що добровільно ця особа з потоків сходити не хоче. Навіть в минулому році, коли запрацювала ця система ProZorro, вони до кінця року не зробили жодної закупівлі. Вони наперед закупили товари, щоб неможливо було проконтролювати», – коментує події активістка громадської організації «Жіночий Антикорупційний Рух» Олена Покотило.
Саме лише існування цього центру при обласній раді викликає безліч питань, як і у активістів, так і у антимонопольників.
«На черговій сесії буду порушувати дане питання, тому що вважаю, що це нікуди не годиться – людей, яких підозрюють в корупції, потрібно звільняти з посади принаймні на час слідства, так як це передбачено чинним законодавством», – обурюється голова відділення антимонопольного комітету у Хмельницькій області Віталій Олуйко.
Та попри усі викриття, центр існує, пан Синчук і далі займає свою посаду, щоправда, з приставкою в.о. У конкурсній комісії начебто роздумують, чи призначати директора, чи взагалі структуру ліквідувати.
«На сьогодні є рішення конкурсної комісії про те, щоб департамент освіти розглянув питання щодо доцільності функціонування такого закладу і функції, які він виконує, виконувались департаментом освіти. І вже департамент має запропонувати, як він бачить, і ми будемо тоді оголошувати чи конкурси, чи ліквідацію», – коментує заступник голови Хмельницької обласної ради Неоніла Андрійчук.
Втім у департаменті освіти мовчать і чогось вичікують. Голова обласної ради каже, що освітяни регулярно подають результати перевірки, але про вирішення проблеми ні слова.
«Вони мені деякі проміжні відповіді давали, але це не ті відповіді, які мене задовольнили. Тобто вони аргументували нібито треба, давайте зробимо окремим підрозділом, але це не вирішує проблематику», – пояснює голова Хмельницької обласної ради Михайло Загородній.
Ліквідувати чи залишити – цю дилему і досі намагаються вирішити освітяни. Та попри усі факти, що як на долоні, попри кримінальну справу, яка честі закладу не робить, головний освітянин області і досі вагається. Мовляв, якщо не цей центр, то все одно подібний доведеться створювати.
«Будемо пропонувати внесення змін до статуту діяльності такого закладу щодо його подальшого функціонування, але остаточно рішення приймає обласна рада», – пояснює директор Департаменту освіти та науки Хмельницької ОДА Олег Фасоля.
Вочевидь, департаменту освіти просто вигідне існування організації-прокладки, з допомогою якої можна і копійку заробити, і у разі чого зробити цапом відбувайлом. Чи не тому у області усіляко затягують із остаточним рішенням?
