Завдяки статусу священика Михайло Олійник легко здобув перемогу на виборах до сільради Зорі (Рівненьска область). Адже перетворив парафію на слухняний електорат.
Він пройшов шлях від настоятеля церкви до сільського голови. І, хто б міг подумати, погорів на хабарі. Олійник хотів винагороду за вирішення земельних питань. Історія затримання настоятеля храму прогриміла на всю країну.
Нині чиновник-церковник на волі. За нього внесли заставу. «Народний контроль» завітав в гості, аби дізнатися, як живе екс-посадовець. І вивідали досі невідомі схеми його збагачення.
Півгодини їзди від Рівного. Невеличке село Старожуків. Тут жителів і півтисячі не набереться. В центрі населеного пункту, як і годиться, височіє старовинна церква. Нині це пам’ятка архітектури, а донедавна храм був плацдармом для політичної кар’єри його настоятеля.
Шлях до посади Михайло Олійник почав ще у 2015 році. Відтоді його двічі вибирали депутатом місцевої ради, потім чоловік почав виконувати обов’язки голови села. Далі, аби позбутися статусу в.о., священик активно готувався до виборів. У рідному Старожукові церковнику всі й так сліпо вірили.
Залишилося завойовувати симпатії жителів сусіднього селища – Зорі. Діяти священик вирішив так, як частенько роблять звичайні можновладці – поспіхом ремонтуючи дороги та дахи. За кредитні кошти. Щоправда, після перемоги у виборах підряднику не заплатив. Представники фірми за своїми грошима навіть на засідання сільради приходили – сума ж чимала – майже мільйон гривень.
Михайла Олійника на сесії не було, тоді його вже відсторонили від посади. А договорів про ремонт у сільраді й досі знайти не можуть.
«Фактично роботи були виконанні, але на яких умовах, якщо договору немає. Це було зроблено на якихось домовленостях особистих», – розповів секретар Зорянської сільської ради Михайло Дяченко.
Схоже, фірма, сама не здогадуючись, зробила недешевий подарунок майбутньому сільському голові. Хоч половину грошей на цей ремонт, виявляється, здали самі жителі Зорі.
«Це було у вересні, ще до виборів, я сама особисто здала кошти, в нас були відповідальні люди, які збирали ці гроші», – повідомила депутат Зорянської сільської ради Зоряна Сокол.
Зібрану готівку люди віддавали особисто в руки тодішньому в.о. голови. Ані фірма, ані самі жителі нині навіть не здогадуються, куди поділися гроші.
Саме на парковці, недалеко від облдержадміністрації, Михайла Олійника затримали працівники Служби безпеки України на гарячому – при отриманні хабаря. Гроші він вимагав за одну з найпопулярніших для чиновників послуг – сприяння у виділенні землі. Півмільйона гривень – стільки коштувала протекція голови сільради.
«Він вимагав від підприємця гроші за те, щоб надати перевагу у виділенні земельної ділянки розміром півтора гектара. Дану земельну ділянку – це 10 ділянок по 15 соток – мали розділити між місцевою громадою та учасниками АТО», – зазначила прес-секретар управління СБУ в Рівненській області Інна Ілючок.
Після гучного затримання Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон порівняв пана Олійника з ледь не найбільшим грішником у світі.
«Такі дії, особливо від людини, яка поставлена душпастирем, є неприйнятним і неприпустимим, і така людина уподібнюється Іуді Іскаріоту», – заявив Архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон.
Церква від хабарника миттю відхрестилася, мовляв, відколи він став очільником села, перестав правити службу. Натомість жителі рідного Старожукова й досі не можуть повірити, що Михайло Олійник міг так вчинити.
Зараз триває слідство. Та чиновник чекає на рішення правоохоронців не в задушливих казематах. За нього внесли заставу – півмільйона гривень. За словами Михайла Олійника, грошима допомогли добрі родичі. Та вочевидь, за час головування посадовець і сам легко міг таку суму назбирати. Коли він керував, з сіл раптово почали зникати дорогі здорові дуби.
Дерева спилювали без дозволу і вивозили. Загалом зникло понад 10 кубів деревини. Заробити на них можна щонайменше 100 тисяч гривень.
«Я не знаю, куди деревина зникла. Згідно з розповіддю тих людей, які зрізали, в них був укладений договір зі сільською радою, з мокрою печаткою. Тож, лишилися одні пеньки», – констатував житель села Зоря Валентин.
Тоді очільник села запевняв – до вирубки не причетний. У справі почали розбиратися правоохоронці. Тільки далі гучних заяв діло не пішло. Через певний час провадження тишком-нишком закрили.
Нині Михайло Олійник під домашнім арештом. Де зараз можна знайти колишнього сільського голову, запитуємо в Старожуківському храмі. Там розвідають – він досі мешкає в будинку церковної громади, хоч нині служби править новий пастор.
При нашій появі церковний староста поспіхом набирає колишнього настоятеля. Певне, аби убезпечити пана Олійника від непрошених гостів. Попри прохання не турбувати, ми вирішили все-таки навідатися до одіозного церковно-політичного діяча. Та лиш клямку поцілували.
Якщо вину Михайла Олійника доведуть, то йому світить 12 років тюрми за те, що вимагав хабар в особливо великому розмірі. Та в українських реаліях посадити корупціонера – то місія майже нездійсненна.
