Поки українські можновладці просять черговий кредит у МВФ, нарікаючи що у держказні грошей немає, вітчизняні надра, які б могли врятувати країну від кризи, продовжують дерибанити. На Поліссі миють бурштин і незаконно переправляють його за кордон, у Карпатах рубають ліси, а на Поділлі з кар’єрів тоннами вивозять цінні породи. Детальніше у сюжеті «Народного контролю».
Північ Хмельниччини здавна відома своїми промисловими потужностями. Тут риють граніт і пісок. Віднедавна лісистий край став цікавим і через новий мінерал – сапоніт.
«Сапонітові глини в нас ідуть як абсорбуюча речовина, можлива навіть ліквідація нафтових плям на акваторіях морів», – про унікальні властивості червоних глин розповів журналістам «Народного контролю» завідувач сектору гірничого нагляду управління Держпраці у Хмельницькій області Геннадій Сініков.
Сапоніт також використовують в аграрній галузі як добриво та біодобавку для годування свійських тварин. Аби перевірити, звідки на чорному ринку з`явився сапоніт, ми вирішили обстежити два родовища: Улашанівське та Варварівське. Це єдині поклади сапонітових глин в Україні.
У Славутському районі буквально під ногами лежать мільярди. Офіційно в Україні жодне підприємство не займається видобутком та продажем сапоніту, та купити його не проблема. Інтернет майорить оголошеннями.
Минулого року про славутську Улашанівку дізналась вся країна. Місцеві мешканці протестували проти розробки кар`єру. Тут на площі 14 гектарів залягає сапоніт. Та аби його дістати, потрібно зняти ще 10 метрів піску.
«В Улашаніському родовищі корисна копалина залягає потужністю до 12 метрів: то є глини і пісок, як вказано в дозволі на надра», – розшифровує геологічну документацію Геннадій Сініков.
Два роки тому Улашанівська селищна рада погодила геологічну розвідку родовища сапонітових глин для приватного підприємства «Кансталь». Розробляти мали мінімум за півкілометра на північ від села.
«Зараз їм дали дозвіл на іншу частину земельної ділянки, там біля 5 гектарів, але вона розташована трохи далі від цієї ділянки, яку вони почали копати ось прямо під селом, і оренди цієї ділянки в них не було. В них лише 5 га було, але вони далі на північ від села», – демонструє наслідки роботи ПП «Кансталь» Улашанівський сільський голова Сергій Лясоцький.
Піднялись люди, коли рити почали фактично біля їх будинків. І на тій ділянці, яку ніхто не погоджував.
«Моя хата скраю, де зелені насадження, це метрів 400 від котловану. Промзону роблять, розумієте чи ні? Вони приїхали і просто копають цей пісок і ці надра наші, а вони належать нам, громаді, а не комусь одному», – обурюється житель села Улашанівка Іван.
Улашанівська громада через суд скасовує договір оренди на ділянку. Бо ж мали рити зовсім в іншому місці. Підприємці встигли вивезти лише пісок. До сапоніту фірма так і не докопала.
Улашанівка
За кілька кілометрів від Улашанівки розташоване найбільше в Європі родовище сапонітів – Варварівське. Місцева громада майже двадцять років чекає інвестора, який все ж візьметься розробляти унікальні копалини.
«Запас на Варварівській ділянці – 17 млн 800 тисяч, тобто дуже великі запаси, і родовище вважається стратегічним на сьогоднішній день», – пояснює Геннадій Сініков.
Поки селяни чекають, змушені боронити своє. У 2014 році свободівець Руслан Лещишин очолив обласний держкомзем. Він божився викорінити корупцію у цьому органі влади. Але, як в нас часто буває, на словах – одне, а на ділі – інше. Майже п’ятдесят гектарів над Варварівським родовищем Руслан Лещишин своїм наказом за один день розподілив між двома десятками людей. Земля дісталася не місцевим, нібито для ведення сільського господарства.
«Роздали хтозна-яким людям з Вінничини, десь з Віньковецього району, Ярмолинецького, по 2 га під ведення особистого селянського господарства. Звичайно, ми були незадоволені і виступили тоді разом ще з прокуратурою з позовною заявою, і це все було скасовано», – згадує два роки бюрократичного пекла Варварівський сільський голова Василь Конченко.
За рік до цього тріумфального дерибану природних багатств України, місцеві селяни просили районну владу віддати їм цю землю. Та отримали відкоша. Два роки судів – і справедливість вдалось відновити. Земля разом з унікальними надрами знову стала державною. От тільки радість тривала рівно місяць. Саме стільки часу вистачило держгеокадастру, аби знову роздати ці наділи. Гектари над унікальним глинами на цей раз роздали учасникам АТО. Щоправда, теж не місцевим. Тоді як два десятки варварівських бійців лишились з носом.
«У нас є і свої АТОвці. Семеро зараз перебувають в зоні АТО, і більше 20 наших односельчан проживають за межами селами, але ми хочемо, щоб наші хлопці, односельчани, отримали землю, а не невідомо хто», – обурюється місцева жителька Лідія.
Варварівка
У селі Ташки сапонітовий кар’єр розташований прямо посеред лісу. Унікальні глини можна хоч лопатою, хоч руками збирати. Кілька років тому туди занадились невідомі. У пошуках легкої наживи копачі корисних копалин свідомо йшли на злочин.
«Возилася глина в 2011 році. Тоді приїхала машина, показували документи якоїсь фірми «Велес». Нам сказали тоді в це не лізти», – згадує жителька села Ташки Тетяна.
Кар’єр сапонітових глин розташований якраз на території Шепетівського військового лісгоспу. Військові лісники кажуть – ані шматочка землі нікому не передавали. Восени славутські поліцейські почали розслідувати кримінальне провадження за фактом незаконного видобутку корисних копалин поблизу села Ташки.
Ташки
Якщо до бурштинових країв чи піщаних кар’єрів безліч браконьєрів вже давно протоптали стежки, то сапонітові родовища – напрям для обраних. Заробити можна чимало: які поклади на Улашанівському родовищі – невідомо, а от Варварівське – це 60 млн тонн. На чорному ринку сапоніт продають за три з половиною тисячі гривень за тонну. Тобто вирити можна понад 200 мільярдів гривень. Офіційно сапонітом в Україні не торгують, лише досліджують поклади. Та насправді є фірма, яка гордо заявляє, що є єдиним власником та розробником сапонітових родовищ, – це АТОВ «Велес». Крім того, контора продає сапонітове борошно.
Ціни на сапонітову муку на сайті АТОВ “Велес”
Ті, хто надумають купити сапонітове борошно, можуть натрапити на ще один номер жителя тієї ж таки Улашанівки. Та й тут стирчать вуха «Велесу». Щоправда, директор компанії Олександр Янчук усе заперечує.
«Переробляє для компанії «Велес»? Ну якщо ви мені приведете і покажете цього підприємця», – ось так реагує на запитання журналістів директор АТОВ «Велес» Олександр Янчук.
Сапонітову глину ще два роки тому активно почали викопувати в лісі біля села Ташки. Про це говорять і мешканці, і кримінальне провадження. Тоді жодне підприємство в Україні, зокрема й «Велес», не мало спеціального дозволу на розробку Ташківської дільниці. Цей дозвіл Державна служба геонадр видала підприємству Олександра Янчука лише наприкінці минулого року. Навіть із спецдозволом видобувати глину в Ташках АТОВ «Велес» не має права. Для початку гірничих робіт підприємство має подати чітко визначений перелік документів, а також отримати право власності на земельну ділянку.
«Перший етап – це отримання спецдозволу на надра. Вони його отримали, ну але працювати їм поки що забороняється. Робити гірничі роботи, розкривати горизонти, знімати землю – це все можна після затвердження повного переліку документів», – пояснює Геннадій Сініков.
Неабияк дивує те, що офіційно на товаристві «Велес», яке збирається розробляти найбільше в Європі родовище сапонітових глин, працює лише дві людини. Натомість ми знайшли і підприємця, який купував в АТОВ «Велес» сапонітове борошно.
Ми заглянули в реєстр і знайшли ще кілька цікавих фактів про компанію «Велес». У засновниках – англійський офшор УОЛКСОН ТРЕЙД, який також належить Олександру Янчуку. До статутного фонду «Велеса» англійська компанія внесла трохи більше мільйона гривень. Ще два мільйони гривень дала фінансова компанія РАНП. Остання ж зареєстрована за адресою, де проживає помічник екс-нардепа Петра Симоненка, Анатолій Лук’янчиков. Ми хотіли запитати пана Анатолія, чому його раптом цікавить розробка кар’єрів. Та чіткої відповіді так і не отримали.
Тим часом ташківчани здаватись не планують. Навчені досвідом сусідів, коли під виглядом вивчення родовищ, розкрадали надра, вони готові боротися. У свою чергу журналісти «Народного контролю» вже звернулись до прокуратури, аби вона з’ясувала, чому сапонітом торгують на чорному ринку.
