Смертельні кредити: чітка схема чи фатальна випадковість

Іменем держави вони засуджували майданівців, своєю впливовістю вони наживали мільйони, а своєю недоторканістю прикривають власні злочини. Українці вимагають очищення судової влади. Президент анонсує судову реформу, яка змінить країну.

Втім, і в столиці, і в регіонах представники Феміди, як і раніше, не за законом, а за власними напрацьованими схемами, чинять своє велике правосуддя. Співпраця судів із банками, які вимагають борг у своїх псевдоборжників, вже здається системною. Інколи це набуває неймовірного резонансу та викликає неабияке обурення. Адже, не соромлячись, люди у мантіях, які живуть у золотих маєтках, почасти присуджують тисячні борги тим, хто не здатен навіть назбирати на судовий збір.

Олегу було лише 47… У нього була дружина й син. У хатині, яка залишилася у спадок від батьків, подружжя Волянських прожило близько трьох десятків років. Ніколи не розкошували, жили на невеличку зарплатню. Олег мріяв колись закінчити ремонт. І хоча грошей на все не вистачало, кредитів ніколи не брав. Аж раптом у 2012 році родина отримує листа від банку, який просить сплатити 60 тисяч за кредит.

Банк, з яким подружжя ніколи не мало жодних стосунків, вимагає у родини 60 тисяч гривень. Лише в той момент Олег згадав про загублений 5 років тому паспорт. Тоді про  втрату  документа чоловік одразу заявив до відділу міліції. Тепер теж негайно повідомляє про прикру пригоду банку.

«Ми одразу прийшли в банк. Адже ніколи там ні копійки не брали, прийшли і кажемо, що кредит не наш, певно, ви помилились. Почали з’ясовувати, знайшли паспорт мого Олега, тільки от фотографія там була зовсім іншого чоловіка. Працівники вже тоді погодились, що це шахрайство, і порадили написати письмову заяву на ім’я керівника установи», – згадує потерпіла Валентина Волянська.

Копії паспорта з різними фото

Копії паспорта з різними фото

За півроку банк, який обіцяв розібратись у цій афері і провести розслідування, хто ж насправді взяв кредит за паспортом Олега Волянського, тепер навпаки кличе родину Волянських до суду. Василина Мельник, тодішня голова Городоцького районного суду, позов відхиляє. У судді виникають сумніви, адже банк так і не надав кредитну справу.

Рішення суду:  «01 липня 2013 року суд постановив ухвалу про витребування доказів- оригінал кредитної справи за кредитним договором від 22 червня 2007 року укладеним між ПАК КБ «ПриватБанк» та Олегом Волянським, проте позивач дану ухвалу не виконав, причини суду не повідомив. Суд ухвалив: Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний «ПриватБанк» до Олега Волянського про стягнення заборгованості за кредитним договором  залишити  без  розгляду».

Втім не минуло і місяця, як Олегу Волянському знову доводиться постати перед Фемідою за той чужий кредит. Цього разу у залі суду все вже відбувається за новим сценарієм та з іншою суддею. Нову суддю не цікавлять, ані  деталі справи, ані ухвала першої інстанції.

«Федорук Інна Миколаївна, яка судила нас 12 раз, мала на руках всю справу, бачила попереднє рішення голови суду, відмовила нам призначити повторну почеркознавчу експертизу, вона просто не звертала уваги на всі наші докази, вона просто дивилась у вікно весь час», – згадує потерпіла Валентина Волянська.

На останнє засідання Олег Волянський вже не приходить. Чоловіку не сила вкотре дивитися на цей театр абсурду, де суддя лише імітує справедливий розгляд, чи, бува, грається у правосуддя. Натомість вже все вирішено заздалегідь. Серце чоловіка не витримало. Наступного ранку після оголошення суддею Інною Федорук рішення – сплатити Волянським на користь банку 70 тисяч гривень – Олег помирає.

Сім’я на могилі Олега Волянського

Сім’я на могилі Олега Волянського

Минуло три роки. На могилі чоловіка і досі немає пам’ятника – родина усі кошти витрачає, аби відновити репутацію Олега, знайти і покарати винних у його смерті. Після смерті Олега його дружина та син втратили спокій та здоров’я. Бо хоч вони вже офіційно нічого не винні банку, та шахраї і досі не знайдені, і не покарані. І як з’ясувалося нещодавно, паспортом її чоловіка скористалися не один раз. З’явилася інформація про новий кредит на ім’я Олега Волянського.

«Коли я прийшла до слідчого, він показав мені фотографію чоловіка, який отримав кредитну картку на паспорт мого покійного чоловіка. І я була шокована, адже це був зовсім інший чоловік, не той, чиє фото ми бачили у базі даних банку. Це був ще один шахрай, і ще один кредит на мого чоловіка. Невже банк не бачив трьох різних людей?», – обурюється потерпіла Валентина Волянська.

Справа Олега Волянського набула розголосу. Виглядало так, ніби банк також замішаний у кредитній афері. В ефірі одного з національних телеканалів представник установи офіційно визнає помилку та заявляє, що банк зацікавлений в пошуках шахраїв. За словами юристів, так і має бути. Банк має сам бути зацікавлений у розслідуванні. Нині банк претензій до родини Волянських не має, і навіть видав Валентині відповідну довідку. Але на цьому все і закінчилось.

У регіональному представництві вже націоналізованого «ПриватБанку» про цей інцидент всі забули і згадувати не хочуть. Служба безпеки заявляє, мовляв, з чоловіка кредит списали, чого ще треба?

«Ми провели службове розслідування, шахрайський актив списаний, який рахувався на цій людині, на ньому нема жодної заборгованості. Він чистий», – невдоволено заявляє заступник начальника служби безпеки «ПриватБанку» Юрій Демчук.

А ось поліція вже третій рік поспіль намагається отримати від банку результати службового розслідування, вільні зразки підпису працівника, який оформляв кредит, та за цей час вдалось отримати лише фотографію людини, яка отримала кредитну картку на паспорт Волянського.

Фото шахрая, який отримав кредит по паспорту Волянського

Фото шахрая, який отримав кредит за паспортом Волянського

Фахівці впевнені, банк не зацікавлений у розслідуванні.

«У таких випадках схема роботи доволі схожа. По-перше, потрібно надати письмову заяву до відповідного банку з вимогою надати копію кредитного договору, копію документу, який би свідчив про отримання суми кредиту безпосередньо від банку, розрахунок заборгованості, інші матеріали кредитної справи», – рекомендує, як діяти, юрист «Народного контролю» Роман Черняк.

Втім Волянські на той час про свої права не знали. Цим користувався і банк, і суд.

«Я б на місці цих потерпілих звернувся з позовом на банк щодо доведення до смерті близького родича постійними переслідуваннями групою осіб – банком, суддею, і вже хай вони доводять, що вони ні при чому, що їхні дії були правомірними», – радить адвокат, керівник ГО «Фінансова ініціатива» Михайло Стрельніков.

Окрім шахраїв, які вкрали паспорт та оформили кредит, банку, який вимагав з родини Волянських чужий кредит, у цій справі є ще одна ключова фігура. Це суддя Інна Федорук. Адже саме вона іменем Закону України вирішила, що прості селяни мусять сплатити шахрайський борг. У чому потім навіть покаялася:

«Суддя Федорук Інна Миколаївна приїхала до мене, просила дозволу поговорити. Я спитала її, про що нам з вами говорити. А тоді вона каже, що її совість мучає, адже вона знає, що зробила помилку. Помилку?! Це що помилка учня першого класу, яка вчиться писати? Це злочин! Йдіть туди, де зараз лежить мій чоловік, підносьте його з могили і просіть в нього вибачення, а не в мене!», – зі сльозами на очах розповідає Валентина Волянська.

Апеляційний суд скасував її рішення, а дві почеркознавчі експертизи визнали, що на банківських документах Олег Волянський не ставив свого підпису. Посмертно. До сьогодні Інна Федорук офіційно не визнає, що винесла незаконне рішення, яким просто вбила невинного чоловіка.

«Стосовно ваших претензій можу сказати наступне: на час винесення рішення, я вважаю, що мною було дотримано норми процесуального права», – заявила Інна Федорук.

Свою позицію висловила суддя Федорук, коли у 2015 році під стінами суду протестували більше двох десятків її підсудних. В арсеналі представниці Феміди за 5 років півсотні кредитних справ. В усіх Інна Федорук судила на користь банку. Навіть тоді, коли реальні шахраї в залі суду визнавали свою провину.

Мітинг проти судді Федорук

Мітинг проти судді Федорук

«Під час судового процесу шахрайка визнала себе винною, їй дали 4,5 роки, але суддя Федорук все одно присудила сплачувати цей кредит нам, ми винні і все. Вона весь час дивилась у вікно. Навіть не слухала зовсім», – згадує своє знайомство з суддею Федорук ще одна її підсудна Людмила Коваль.

Так звані кредитні справи вже давно стали звичними, і, як правило, кажуть юристи, банки роздувають суми. У 2014 році в Інни Федорук закінчились повноваження. З того часу вона очікує на безстрокове призначення. Тобто весь 2015 рік вона отримувала щомісячно трохи більше 13 тисяч гривень просто за те, що приходила на роботу. Ми спробували знову зустрітись з пані Федорук, але вона пішла на лікарняний.

У прокуратурі кажуть,  викликали суддю Федорук давати покази у справі Волянського. Щоправда, як свідка у розслідуванні злочинних дій експерта. Адже провину за своє рішення вона переклала на нього.

«Ми допитали суддю в ході проведенні слідства в цьому провадженні, вона вказала, що своє рішення прийняла на підставі рішення експерта. Основне питання зараз в тому, чи дійсно експерт добросовісно підійшов до виконання своїх обов’язків, чи правильно провів експертизу», – пояснює прокурор прокуратури Хмельницької області Михайло Войтюк.

Чи захоче експерт стати цапом-відбувайлом, покаже час.

«Висновок експерта для суду, як і будь-який інший доказ, не має наперед визначеної сили, він розглядається у сукупності разом з усіма іншими доказами», – пояснює юрист «Народного контролю»

А поки в банківській системі триває повний безлад, а судова реформа ще у процесі, юристи радять громадянам бути пильним і обізнаними. Валентина Волянська і досі оббиває пороги всіх інстанцій, навіть пробувала потрапити до Президента, а тим часом суддя Інна Федорук спокійно байдикує на бюджетні кошти в очікуванні безстрокового призначення.

«За що сьогодні страждали на Майдані люди, за що гинули ці люди? За що сьогодні на Донбасі ці солдати наші, ці хлопці молоді, за яку систему, за яку владу гинуть? За те, щоб так далі судили, як судили до цього часу? Хіба це можна допустити? За що нині гинуть наші діти? За що?», – плаче потерпіла Валентина Волянська.