Народний Контроль – Офіційний сайт

Сміттєвий бізнес «по-львівськи»: хто і скільки заробляє на вивозі непотребу

Трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі прогриміла на усю країну. Четверо загиблих, димова завіса, тижневі скупчення відходів, незаконний вивіз брухту за межі міста. Вже більш ніж 8 місяців, як горіло звалище, проте сміттєва проблема у Львові не вирішувалась, а набирала обертів. Єдине, до чого вдавались можновладці, – гучні обіцянки врятувати Грибовицьке сміттєзвалище. Проте обіцянки залишились простими обіцянками, без жодних дій.


«Прохання було від громади села Грибовичі – закрити сміттєзвалище. Ніхто не реагував, абсолютно ніхто. Тільки годували обіцянками: шукаєм землю, вже на папері є тільки не розголошуємо. Бардак вже 15 років, а сьогодні наслідки того бардаку», – жалівся місцевий мешканець Андрій.

Досі невідомо, хто заплатить за наслідки. В тіні залишається і те, скільки насправді львів’яни продукують сміття.

«Ніхто ніколи не знав і не знає, скільки реально сміття вивозилось. Всюди говорилось, що в день Львів продукує 730 тонн сміття. а звідки ця сума випала?», – коментує журналіст Микола Савєльєв.

Виявляється, що у Львові тариф формується за тонну, а згідно із законом застосовувати цю одиницю розрахунку можна лише за умови наявності вагового обладнання.  У Львові про таке ніхто і не чув. То ж скільки фактично вивозили сміття – рахували на пальцях і заокруглювали у вигідний для себе бік.

Після того, як у Грибовичах загинули люди, і сміття почали вивозити до інших міст, виявилось, що насправді його не назбирується навіть 400 тонн, тобто половина відходів — це вигадка заради додаткового фінансування.

Відповідно до рішення міської ради,  тариф, за яким підприємства сплачують за вивіз сміття, в середньому становить 380 грн за тонну. Якщо вірити владі, то в день ми продукуємо 700 тонн, тобто за місяць – понад  20 000 тон. Виходить, що вивіз сміття нам коштує 8 млн грн на місяць, а за рік – це вже 96 млн грн. Але якщо насправді львів’яни продукують вдвічі менше сміття, то відповідно і грошей потрібно вдвічі менше. Тобто щороку 48 млн грн йшли в нікуди, а точніше – у чиїсь кишені.

Щоб не втратити такий заробіток, місцеві барони заступили шлях інвесторам до Львова, адже сміттєпереробний комплекс – це контроль.

Ще у 2009 році одна іноземна компанія хотіла побудувати сміттєспалювальний завод у Львові. Де сміття би перетворювалось в енергію.

«Тут була перспектива того, що ми, спалюючи свій непотріб, матимемо реальне опалення. І це було цікаво, і, як на мене, перспективно», – розповів Богдан Кіт, колишній директор «Львівтеплоенерго».

Та міська влада відмовилась від цього проекту, як і від 43 інших офіційно зареєстрованих пропозицій інвесторів.

Наші журналісти намагалися зв’язатися з цими інвесторами. Більшість компаній вже не працює, а ті, хто лишилися, з осторогою розповідають про негативний досвід діалогу з владою.

Після трагедії у Грибовичах, коли ситуація стала критичною, депутати міської ради написали звернення до мера про необхідність оголошення конкурсу інвесторів.

«Жодного інвестиційного конкурсу не було оголошено, а я це вимагав зробити відразу після того, як сталась трагедія, ще влітку депутатським запитом, але, на жаль, міський голова не підтримав це звернення, і конкурсу не було оголошено», – говорить голова фракції «Народний контроль» у Львівській міськраді Валерій Веремчук

Нарешті за справу взялась обласна адміністрація.

«Ми просто були змушені дійсно це взяти в свої руки. Місто самостійно мало вирішувати цю проблему, але, на жаль, бачимо, до чого це докотилося», – коментує директор департаменту розвитку та експлуатації ЖКГ Львівської облдержадміністрації Назарій Романчук

Область виділила три ділянки під будівництво сімттєпереробних комплексів у Миколаївському, Дрогобицькому і Яворівському районах. Проте перш ніж будувати комплекси, потрібно узгодити непорозуміння із людьми.

 «Дуже активно треба працювати з громадами, бо просто нав’язати будівництво заводу і полігону у тому чи іншому місці зараз не вийде: без глибокої дискусії, без переконливих аргументів для місцевих громад, а також без дуже серйозних екологічних експертиз», – каже голова фракції «Народний контроль» у Львівській облраді Андрій Білоус.

Та поки на Львівщині з’явиться хоч один сміттєпереробний комплекс, львів’янам варто подбати про власну безпеку і продемонструвати свою готовність до новітніх методів боротьби із сміттям.

 «У найближчій перспективі суху фракцію можна окремо сортувати на пластик, папір, метал для того, аби збільшити можливість його вторинної переробки», – радить голова екологічної комісії у Львівській міськраді Ірина Оршак.

У світі вже набирає популярності так званий рух «Життя без відходів». Багато людей долучаються до нього. До прикладу, екоблогерка Маріанна Бойко, одна із учасниць руху, ділиться власним досвідом і каже, що кожна родина може легко зменшити кількість сміття, що продукує.

«Наша сім’я за два місяці експерименту назбирала сміття у 60 разів менше, ніж середньостатистична українська сім’я, тобто, коли за місяць в середньому це 120 кілограм сміття, наша сім’я назбирала 2 кг».

Тож поки влада намагається вирішити проблему відходів у Львові, розпочніть з себе, і продукуйте сміття менше.