Сто тисяч на Леніна: хто переможе: архітектура XVI ст. чи більшовицька спадщина?

Навесні 2014-го розпочинається суцільний «ленінопад»: бронзові «іллічі» сходять з постаментів на металобрухт. Дехто, щоправда, дорогою зникає. Погруддя комуніста скидають навіть у маленьких селах. В Ізяславі, що на Хмельниччині, бюстам вічно живого таки знаходять місце. При районному краєзнавчому музеї створюють новий відділ для кам’яних ленінів. На це навіть дають 100 тисяч гривень з бюджету. Тоді як історичні пам’ятки національного значення – палац Сангушка, фарний костел – через хронічний брак коштів руйнуються на очах. Детальніше у сюжеті «Народного контролю».

Фарний костел

Фарний костел

Палац Сангушка

Палац Сангушка

В Ізяславі цілі архітектурні комплекси заростають, вигорають та знищуються. Нині літня резиденція палацу Сангушка, точніше його залишків, – це смітник, який через байдужість влади може просто зруйнуватись. Склепіння кафедрального костелу Іоана Хрестителя – це фактично бомба сповільненої дії. Якщо негайно не законсервувати пам’ятку, вона просто завалиться.

Громадська організація «Заслав’є» займається порятунком історичної спадщини. Два роки тому волонтери  беруться розчищати кафедральний костел ім. Іоана Хрестителя. За кілька перших толок вдалось вичистити пам’ятку від побутового сміття та розчистити прохід до неї.

Толока на Фарі

Толока на Фарного костелу

Одного разу прибирали в палаці Сангушка навіть студенти хмельницьких вишів. Загалом за два роки місцева влада виділила на історичні пам’ятки лише 12 160 грн. А саме на роботу трактора під час вивозу сміття з Фарного костелу.

Ще в 2012 в Ізяславі задумують зберегти рештки унікальних архітектурних пам’яток і зробити заповідник. Архітектурний заповідник в межах міста – це не просто музей, а це структура, головною метою якої є збереження, вивчення та відновлення історичних пам’яток. Та, як годиться, ідею знищують бюрократи.

Для створення заповідника просто необхідно розробити історико-архітектурний план – науково-проектна документація, яка розробляється у складі генеральних планів історичних населених місць та в якій відображається інформація про нерухомі об’єкти культурної спадщини населеного пункту, пов’язану з ними історичну забудову.  Так ось цей план загубився на довгих два роки: спочатку застрягає в проектному інституті, потім в Мінрегіонбуді. Врешті проект відхилили: головна причина – відсутність генерального плану Ізяслава. Ось таке замкнене коло виходить: без опорного плану не можливо зробити генеральний план міста, а ось опорний план не затверджують через відсутність генерального плану.

Тим часом пам’ятки архітектури національного значення міська рада Ізяслава взяла на позабалансовий облік.

«Міська рада взяла ці пам’ятки на позабалансовий облік, але без вартості. Ми місто районного значення, і наш бюджет обмежений, район дотаційний, ледь вистачає коштів, щоб оплатити захищенні статті бюджету, а це зарплати бюджетникам. Тому зараз у нас просто немає змоги вкладати кошти у відновлення цих пам’яток», – пояснює заступник міського голови Ізяслава Людмила Калитюк.

На початку року Ізяславська районна рада голосує за створення «Музею просто неба», до якого мають перемістити пам’ятки часів СРСР. З районного бюджету виділяють 100 тисяч гривень. Думки депутатів розділяються. Хтось ідею підтримує.

«Це питання було включено в пакет змін до бюджету 2017 року. І тому депутати проголосували пакетно за це рішення. Не проголосувати означало, позбавити необхідного фінансування інші об’єкти», – пояснює депутат Ізяславської районної ради Анатолій Ліщук.

Інші депутати, які не підтримали, вважають, що таке рішення не на часі, адже сьогодні 100 тисяч гривень можна було скерувати на очищення водогонів чи криниць у селах.

Втім у посткомуністичних країнах так званні музеї окупації часто включені до сучасних туристичних маршрутів. Угорщина, Чехія, Болгарія, Латвія, Грузія,– усюди є музеї комуністичної окупації. Їхні експозиції  не викреслюють десятки років із життя країни, там демонструють темну сторону радянської влади.

Безумовно, ідея такого парку має право на життя. Але в інших країнах зберігають не лише радянську символіку, там першочергово дбають про національну історію. Зібрати усі разом численні копії вождя вирішила директор районного краєзнавчого музею Людмила Левицька.

«Ми поділимо наш музей на кілька блоків, один з яких – це радянське сільське господарство. У нас зберігся трактор ще тих часів. Безумовно, ми перемістимо сюди танк з центральної частини Ізяслава. Ну, і пам’ятники радянським політичним діячам теж матимуть окремий майданчик. Усі ці експонати не просто будуть тут зберігатись, експозиція буде розроблена так, аби наочно можна було продемонструвати кількість репресованих радянськими діячами українців, і зокрема, мешканців нашого району», – тлумачить ідею директор історико-краєзнавчого Ізяславського районного музею Людмила Левицька.

Думки містян, як і депутатів, теж діаметрально протилежні: одні – за, інші – проти такого музею. Хоча всі кажуть, гроші можна було б витратити раціональніше. За 100 тисяч можна залатати кілька кілометрів дороги чи облаштувати щонайменше 5 дитмайданчиків. З музеєм радянської спадщини ж настільки поспішали, що навіть забули отримати від міста дозволи на земельну ділянку та переміщення з місця на місце танку.

«Це питання було включено в перелік. Кошти район вже заклав. Тим часом міська рада земельну ділянку нам не виділила. А минулого року у липні взагалі заборонила переносити танк з місця на місце», – коментує депутат Ізяславської районної ради Андрій Лісовський.

Україна багата на історичні пам’ятки, не бракує їх і на Хмельниччині. Щоправда, де знайти гроші на реставрацію древніх будівель, не знає ніхто. Навіть якби 100 тисяч пішли на відновлення палацу Сангушка та фарного костелу, це мізер. Все через те, що за часи незалежності культура в Україні фінансувалась за залишковим принципом. Цього року виділили 4 мільярди гривень, це вдвічі більше, ніж торік. Та з урахуванням інфляції, збільшення мінімальної заробітної плати, миттєвого розвитку чи масового відновлення занедбаної спадщини у цьому році не відбудеться.