Необхідність відвідати «рятівну комірчинку» може спіткати будь-кого, будь-де і будь-коли. І добре, якщо в цей час ви вдома, у кав’ярні, у школі або на роботі. А що робити житомирянам та гостям міста, коли, ой, як «закортіло» під час прогулянки містом, чи ще де-не-де посеред вулиці? До кафе або ресторану, якщо ви не відвідувач, можуть і не пустити справити потребу. Та і не всі заклади харчування у нас обладнані елементарними санвузлами. Це вам не Європа!
Житомиряни неодноразово піднімали питання громадських туалетів. У 2011 році відбулася акція «Горщик чи мер? Хто мій надійний партнер?», її учасники демонстративно показали, що в місті не вистачає туалетів. Влада визнала, що проблема дійсно існує проте замість її вирішення запропонувала жителям міста частіше відвідувати кав’ярні, де за склянку соку їх пускатимуть до туалету.
Акція перед міською радою «Горщик чи мер?», 2011 рік
Віталій Шевчук екс-заступник начальника міського управління комунального господарства говорить: «На Михайлівській можна зайти у будь-яке кафе та замовити склянку соку, і тебе впустять в туалет, це не проблема».
За кошти міського бюджету у 2015 на вулиці Івана Кочерги, у центрі міста, встановлюють туалет, котрий обладнують навіть для маломобільної категорії населення. Проте на сьогодні від нього залишились лише «ріжки та ніжки». Пропрацював він аж один день, вже на наступний – його спалили, а винуватців так і не знайшли.
Юрій Юзвинський, керівник «Інспекції з благоустрою Житомира», розповідає: «Він повністю знищений, з середини згорів до тла, він попрацював один день».
Вбиральня, яка попрацювала лише один день на вулиці І. Кочерги
Коли буде обіцяний фешенебельний туалет
На весні 2016 секретар міської ради Наталя Чиж обіцяла збудувати новомодний туалет у Гідропарку.
«Це антивандальний туалет буде. Дуже гарний проект. Ми перемогли в конкурсі, і нам його подарували. Тепер ми розробили кошторисну документацію і проектну документацію, з якої буде починатися будування туалету. Це буде вже ось зараз. Він виходить з експертизи, і ми починаємо роботи», – зазначає пані Наталя.
Сучасна вбиральня від столичних архітекторів мала би прийняти своїх перших відвідувачів ще минулого літа. На її побудову виділили півмільйона гривень. І проектну документацію підготували вчасно, і комунікації почали проводити. Але минув рік, а будівництво, як і гучні анонси, затихли. Нова директорка комунального підприємства «Парк» Ольга Кузмінська пояснює, що справа у паперовій тяганині
«Проектна документація дійсно виготовлена на будівництво нового туалету в Гідропарку вона була завершена. А у грудні місяці 2016 року її тільки подали на експертизу», – стверджує Ольга Кузмінська.
Проект антивандального туалету у Гідропарку від київських архітекторів
Процес загальмувався, так і не розпочавшись. Гроші, які планували виділити на будівництво, повернулися у бюджет міста.
«Гроші виділили, і потім вони знову повернулися у бюджет, тому що ми не встигли їх освоїти. Це проектна кошторисна документація, в першу чергу, має бути технагляд. Але до того часу вже наступили зима, й будувати в цей час немає сенсу», – говорить заступник управління культури міста Наталія Марчук.
Наталія Марчук, заступник управління культури міста
У найбільших зонах рекреації, де відпочивають житомиряни та гості міста, туалетів на усіх просто не вистачає. Адже їх лише п’ять, зведених ще за радянських часів. Активісти Житомира запевняють, що вбиральні у Гідропарку та у парку в жахливому стані. Комунальникам радять не будувати нових, а відремонтувати старі.
«Недоцільно робити зараз, окрім цих п’яти туалетів, шостий чи сьомий туалет, тобто народні гроші витрачати невідомо куди. Краще зробити ремонти в наявних туалетах», – запевняє місцевий активіст Олександр Калібабчук.
Олександр Калібабчук, житомирянин та активіст
Керівник парку розповідає про те, що на 2017 рік планують трішки причепурити туалети. Але про те, скільки виділять на це коштів, нічого не знає.
Хто заробляє на безкоштовних вбиральнях
Переглянувши електронну карту туалетів Житомира, яку представили активісти, безкоштовних громадських вбиралень у місті лише п’ять. Плюс до ваших послуг санвузли держустанов. Журналісти «Народного контролю» відвідали одну із установ, а саме податкову. Грошей тут не беруть, проте доведеться повідомити про мету свого візиту консьєржу.
Наступний громадський туалет, який перевірили, розташований на вулиці Перемоги, у центрі міста. Споруда на балансі КТП 0628 та здається в оренду православному собору. Вбиральня має статус громадської, проте за відвідини цього «сокровенного» місця беруть 2 гривні.
«Дві гривні, я ж пояснюю, стоять карнавки, в нас туалет від церкви, туди кидай гроші», – говорить вахтер.
Поява телевізійної камери створила диво, і працівниця вбиральні поспішає уточнити, що дві гривні – то благодійні внески.
Краще вже за дві гривні, аніж взагалі ніяк. Вбиральня на папері безкоштовна, а ремонтувати її мають орендатори. Хоча, зважаючи на нинішній стан туалету, ремонтом тут і «не пахне».
А що робити людям, які не мають коштів, щоб сходити до туалету? Дзюрити під кущі? Чиновники, вочевидь, не проти. А кому не до вподоби на повітрі, пропонують інший варіант – ходити та проситися до ресторанів.
Журналісти «Народного контролю» провели експеримент та дізналися, чи пускають «людей з вулиці» у заклади громадського харчування? Активісти відвідали заклади на пішохідній центральній вулиці міста, де кав’ярень не злічити, і попросились в туалет. На превеликий подив нам не відмовили. Без зайвих слів нам дозволяють скористатись туалетом, хоча ми тут нічого не купили.
Втім, привітними виявилися не всі. У сусідній кав’ярні журналістів відправили в інший заклад. В туалет тут «чужих» не пускають. Вочевидь, відображення європейського рівня у цій забігайлівці лише на цінниках.
У торгівельному центрі посеред ринку «Житній» на третьому поверсі розташовані дві кав’ярні. Незважаючи на те, що це місце щодня відвідують сотні людей, сходити в туалет не вдасться навіть за гроші.
Мандрівник зі стажем В’ячеслав Майборода говорить, що у деяких країнах Азії, громадяни справляють нужду, де завгодно, бо вдома не завжди є для цього необхідні комфортні умови: «У них зовсім інше відношення до цього. Вони вважають, що ну, наприклад, особливо чоловіки, вони можуть справити свою нужду прямо на вулиці під будь-яким забором, тобто в них це в межах їхньої культури».
В’ячеслав Майборода, мандрівник
В Європі такої проблеми із туалетами та санвузлами просто не існує.
«У країнах Європи можна зайти у будь-яку кав’ярню та відвідати туалет, у нас в Житомирі для цього потрібно щось купити», – додає мандрівник.
Ціна культури та незагиджених закутків міста?
Як у всьому цивілізованому світі, якщо немає стаціонарних туалетів, використовують мобільні. Але такою розкішшю житомирян тішать лише на свята. Цього року на Масляну, наприклад, в епіцентрах гулянь міська влада забезпечила відпочивальників 15 туалетами.
«На кожному майданчику 25-го було встановлено по 2 біотуалети, і в парку культури та відпочинку Юрія Гагаріна, біля центру, було встановлено 3 туалети», – говорить заступник управління культури.
Орендували туалетні кабіни у КП «Виробничо-житлове підприємство аварійних робіт».
«На всі святкові вихідні дні або культура, або місто у нас замовляють біотуалети і, наприклад, якщо взяти Масляну, то у нас замовлено було 15 біотуалетів, всі 15 біотуалетів були задіяні, що в суботу, що в неділю», – розказує Юрій Михайлович Войналович керівник КП «Виробничо-житлове підприємство аварійних робіт» Житомирської міської ради.
Вартість оренди одного біотуалету – 360 грн за добу. На святкування Масляної у два дні вивезли 15 біокабінок. Це 5400 грн на добу. З місцевої казни витратили за два дні 10800 грн. Ці гроші, як пояснюють управлінці, пішли на прибирання біокабінок, їх транспортування та встановлення.
Витрати для бюджету міста за комфорт та культуру цілком доступні, навіть якщо їх помножити на два або на три. Скільки ще раз житомиряни повинні вийти на вулиці, щоб нарешті їх почули!? Влада дарує обіцянки та не поспішає їх виконувати. Мешканців просто поставили перед вибором: ходити до смердючих туалетів або справляти потребу просто у під’їзді чи на вулиці! Соромлячись, «проситися» до кав’ярень, або ж все своє нести додому…
