У часи «революційних» подій у Києві восени 2013-взимку 2014 років жителі села Радомишль, що у Луцькому районі Волинської області активно показували свою громадську позицію присутністю на Майдані, участю в зборі пожертвувань на революцію харчами і коштами. Пройшло вже близько двох років з тих подій, однак «малі царьки» в особі сільських голів та місцевих керівників твердо стояли і стоять на сторожі старого режиму.
Яскравим представником такої касти «царьків» є сільський голова Радомишля Семенюк Володимир Петрович. Методи управління громадою якого не відрізняються з тими, якими керували колишні «злочинці», які нині відсиджуються у Ростові та Москві. Прагнення до наживи, вирішення питань у своїх інтересах, а не в інтересах громади, зневажливе ставлення до мешканців — це лише неповний перелік «подвигів» Семенюка на займаній ним виборній посаді. Шукати захисту місцеві селяни вирішили у активістів «Народного контролю».
Претензій до Голови у селян багато. Перш за все вони стосуються розподілу земельних ділянок. Як стверджує Ольга Сусол, жителька села Суховоля, що входить до складу Радомишлянської сільської ради 27 грудня 2014 року на сесії сільради було вирішено виділити земельну ділянку для будівництва будинку громадянці Панасюк Тетяні Володимирівні. Однак, сільський голова поставив ультиматум новоспеченій землеволоділиці – підпише рішення сільської ради лише в тому випадку, якщо остання придбає для медпункту села Суховоля нові вікна.
«Така ділянка коштує понад сто тисяч гривень, а Вам вона дісталася випадково і безкоштовно», – наголосив Володимир Семенюк пані Тетяні. Що це, як не рекет та вимагання з боку сільського голови? В результаті, медпункт села Суховоля може похвалитися новими вікнами, за які жінка сплатила близько трьох тисяч гривень й донині шукає справедливості у своїй земельній справі, адже сільський голова наказав принести їй чек про оплату купівлі вікна для медпункту, начебто для звітності. Забравши цей чек Семенюк його не повернув, і тепер жінці доказати, що вона придбала те вікно дуже складно.
Як стверджують селяни, обурює їх і те, що їхній сільський очільник займається незаконним бізнесом не сплачуючи при цьому податки до сільського бюджету. Мова йде про незареєстровану пилораму, що розташована у селі Суховоля по вулиці Зеленій, та належить Володимиру Семенюку. Пилорама, надає послуги про розпилюванню деревини та розташована поруч житлових будинків, постійно заважає своїм шумом місцевим жителям, адже інколи працює і допізна. За словами місцевої мешканки Ольги Сусол, коли вона поскаржилася на незаконну роботу пилорами в правоохоронні органи то реакції від них не дочекалася, і справді, хто ж піде проти місцевого «царька», та ще й тоді коли незаконний бізнес сільського голови «кришує» сам начальник Луцького райвідділу міліції Сергій Анатолійович Тягунов? Натомість, сам місцевий «царьок» вирішив по-чоловічому розібратися з тою, яка насмілилася на нього написати скаргу. Він з кулаками накинувся на жінку, та побив її, при цьому наносячи удари як руками, так і ногами. При тому, як стверджує пані Ольга накинувся сільський голова на неї «як справжній чоловік» ззаду, по підлому.
Претензії до очільника сільради звучать і в тому, що він «прихватизував» сільський ставок, в якому розводить рибу. При цьому за те, що люди рибачать на його “ставку”, він бере чималу плату. Обуренню селян не було меж, коли у районній газеті “Слава праці” вони ознайомилися з деларацією Голови. У ній жодним словом не було вказано, про власність та користування на даний водний об’єкт, але ж Закон вимагає це декларувати. Напевне, припускають селяни, це знову ж таки було зроблено з метою приховати свою власність, аби не сплачувати податки до сільського бюджету.
Пилорама та ставок настільки важливі та милі серцю Семенюка об’єкти у селі, що не цурається навіть за кошти місцевого бюджету робити до них дорогу. Як стверджують місцеві мешканці без рішення сесії та сільського виконкому. І це при тому, що всі інші дороги в селі бажають кращого. Але ж своя сорочка ближче до тіла.
Я особисто переконався у «неадекватній» поведінці сільського голови Радомишля Володимира Семенюка. Отримавши скаргу селян на дії очільника села, разом з іншими активістами «Народного контролю» виїхав на місце аби безпосередньо поспілкуватися з Володимиром Семенюком та спробувати повернути ситуацію в правове русло. Однак, у робочий час застати на місці сільського голову практично неможливо. Напевне, вирішує не проблеми громади, а свої особисто-бізнесові справи, слава богу за роки свого правління у селі вдалося «прихватити» чимало.
Не заставши Голови на місці, я спробував поговорити з Семенюком по телефону. Однак, сільський «царьок» у відповідь продемонтрував весь свій словниковий запас ненормативної лексики, навіть тої якої у словниках немає. Можна лише зробити висновок, якщо він так спілкується з юридично освідченними людьми, то що Семенюк собі дозволяє у спілкуванні з селянами. Хоча, що тут дивного, якщо згадати що вдарити жінку для цього чоловіка звична справа.
Наступного ранку сталося диво і нам все таки вдалося застати на робочому місці «царька» Семенюка, який дозволив собі, таки з’явитися у приміщенні сільської ради. За словами жителів села таке буває дуже рідко. Варто зазначити, що Семенюк показав свою повну правову необізнаність, спробувавши заборонити представникам ЗМІ відеозйомку зустрічі, спираючись то на Кримінальний Кодекс, то на Конституцію України, то взагалі на Цивільний кодекс і забуваючи при цьому, що сільська рада не є приватною власністю, а сам він відповідно до своєї посади публічна особа.
Поспілкувавшись із Володимиром Семенюком учергове переконався в тому, що дуже багато невігласів, які бачать себе «царьками» і досі перебувають при владі. Незабаром, 25 жовтня цього року громади сіл та міст Волині матимуть змогу позбавитися пережитків минулого, та привести у ради та на посади сільських, селищних та міських голів нових, амбітних, порядних людей. Головне – не продатися та не знову не повестися на «солодкі» обіцянки представників минулого режиму.
«Громадський рух «Народний контроль» і надалі триматиме під контролем діяльність місцевих «царьків» і надаватиме усю необхідну правову та будь-яку іншу допомогу місцевим мешканцям аби панували Закони, а не окремі особистості, які подумали, що схопили Бога за бороду.
