Бажання центрального уряду перекидати все більше фінансового навантаження на бюджети міст не сприяє їхнім потребам подальшого розвитку. Саме тому при зменшенні грошових можливостей все більшої ваги набирає правильний вибір пріоритетів та контроль за витрачанням коштів, пише голова фракції «Народного контролю» у Львівській міській раді Валерій Веремчук.
Ухвалили бюджет Львова на 2018 рік. Його загальний розмір – близько 7 млрд грн. На вивчення цифр і розрахунків мали тиждень. Перше враження: уряду муляє очі розвиток міст. Держава продовжує перекладати на місця власні фінансові зобов’язання. Через це наступного року можемо суттєво втратити у розмірі бюджет розвитку. Наразі він виглядає майже на 1 млрд грн меншим, аніж у 2017.
Ми й надалі утримуватимемо профтехосвіту – майже 300 млн грн на рік. До речі, одразу нагадаю, що фінансуючи ПТУ, місто не має жодного впливу на них – ні щодо призначень, ні щодо замовлень кадрів. Профтехучилища перебувають під управлінням області.
Також оплачуватимемо компослуги і зарплати техперсоналу у школах, освітні програми (понад 1 млрд грн), енергоносії та «комуналку» медзакладів (близько 280 млн грн, компенсацію за проїзд пільговиків у громадському транспорті. Але паралельно уряд планує зменшити розмір освітньої і медичної субвенцій із державної казни. Ще хоче перекласти на місцеві бюджети компенсацію пільговикам за послуги ЖКГ. Для Львова це близько 140 млн гривень. Направду, при наявності субсидій таке явище як пільги мали би бути скасовані, втім вони зберігаються і стають головним болем для міст.
До слова, депутати «Народного контролю» у ВРУ пропонували на 1 млрд грн скоротити фінансування Державного управління справами, що відповідає за утримання президента, та передати ці гроші на освітню і медичну субвенції місцевим бюджетам. Результат – відмова! Натомість проект держбюджету-2018 передбачає збільшення видатків на життя Верховної Ради, Адміністрації президента та Кабміну на 17%. Водночас загальні видатки бюджету хочуть збільшити лише на 12%! Одразу видно, що влада думками з простими людьми.
Окрім того, маємо ще й фінансові зобов’язання перед нашими кредиторами та областю, що взяла на себе управління ТПВ у Львові. Зокрема, повернення позик та відсотків по них у 2018 році забере у нас 400 млн грн. За сміття заплатимо 300 млн грн – по 25 мільйонів щомісяця.
У результаті, бюджет розвитку на розбудову міської інфраструтктури на наступний рік наразі маємо на рівні 831 млн грн. Звісно, ця цифра ще може змінитися на краще. Бюджет коригуватиметься залежно від того, яким у кінцевому результаті ухвалять у парламенті державний кошторис. Та, мабуть, уже зараз можна констатувати, що про розкроші 2016-2017 років, коли бюджет розвитку був 1,5-2 млрд гривень, напевно, варто забути.
Та є питання не лише до уряду, а й до тих, хто відповідає за наповнення бюджету на місцях. Одними з основних джерел надходжень коштів до казни є продаж та оренда майна. А з цим у Львові біда. Управління комунального майна Львівської міської ради цього року вже вкотре не виконало задекларований план. А на 2018 подало доволі смішні цифри. Для прикладу, від оренди майна у наступноиу році планують отримати лише 59 млн гривень. І це при тій кількості вільних приміщень, що роками простоюють замість здаватися в оренду та приносити прибуток Львову. Як на мене, це дуже добре демонструє «ефективість» роботи УКВ та його керівництва.
… Чи бідуватимемо наступного року? Вочевидь, ні. Просто особливої ваги набере визначення правильних пріоритетів у розподіленні коштів бюджету розвитку, і, безперечно, абсолютний контроль за їх використанням.
