Біла чума, біла смерть, сухота. Україні нема чим похвалитися. Ми у п’ятірці країн світу з високим рівнем захворюваності на туберкульоз. І другі у Європі за кількістю хворих. Та незважаючи на таку сумну статистику, схоже, влада хоче лишити людей один на один з цією бідою і проводить реорганізацію фтизіатричної служби. Зміни чекають і Самбірський протитуберкульозний диспансер, що на Львівщині. Що буде з пацієнтами та персоналом – розбирався «Народний контроль».
«У львівській області спостерігається зростання захворюваності на туберкульоз – це дані за 2015 рік. Смертність від захворювання у 2015 році перевищила середньонаціональний рівень, і ставити питання про закриття стаціонару не на часі», – переконаний головний лікар Самбірського протитуберкульозного диспансеру Корнелій Гординський.
Корнелій Гординський, головний лікар Самбірського протитуберкульозного диспансеру
Стаціонар, де лежать з важкою стадією туберкульозу, у самбірському диспансері наразі розрахований на 30 ліжко-місць. Ще до вересня 2015 року їх було 60. Коли сьогодні і ті 30 ліжко-місць захотіли ліквідувати, працівники почали бити на сполох, адже боялись, що диспансер повністю закриють. «Народний контроль» відразу відреагував на побоювання людей, адже схожа ситуація була у Вінниці. Ще навесні минулого року Вінницький департамент охорони здоров’я запропонував ліквідувати місцевий тубдиспансер. А перенести туберкульозне відділення планували у місце, де поряд пологовий будинок, дитячий садок та центр матері і дитини. Та не зважаючи на всі ризики, обласні депутати таки проголосували за ліквідацію. Активісти, не опускаючи рук, продовжували боротись за справедливість, допоки ситуація не набула загальнонаціонального розголосу.
«Моє звернення в п’ятницю з трибуни Верховної Ради було оголошено, щоб негайно зупинити будь-які дії щодо цього. Ми зараз будемо цим займатися», — говорив на зустрічі із вінничанами народний депутат України, лідер партії «Народний контроль» Дмитро Добродомов.
Втручання журналістів і активістів, місяці розбірок, судових засідань, і от обранці громади отямились – проголосували за відміну свого попереднього рішення. Та вже було запізно. Адже Вінницький протитуберкульозний диспансер існує тільки де-юре, а де-факто немає ані працівників, ані майна.
Аби Самбірський тубдиспансер не повторив сумної долі Вінницького, ми з’ясували ситуацію у головного медика області Михайла Гички.
Михайло Гичка, головний лікар Львівської обласної лікарні
Він запевняє, що побоювання безпідставні, що це процес реорганізації. Тобто об’єднуються Самбірський і Старосамбірський диспансери, і утворюється один Самбірський протитуберкульозний міжрайонний диспансер, де стаціонар буде розташований у Старосамбірському районі в селі Скелівка на 30 ліжок. Адже тримати два стаціонари, в кожному з яких лежить до 10 хворих, – нерентабельно.
«Якщо має бути будь-яка реорганізація, то вона має нести здоровий глузд. У будь-якому випадку самбірчани не мають залишитись сам-на-сам з туберкульозом», – наголошує заступник голови обласного осередку «Народного контролю» Володимир Саврук.
Вибір між Скелівським і Самбірським стаціонарами зробили на користь першого, бо він розташований подалі від здорового населення. Але самбірчани вбачають причину в іншому. На їх думку, вибір впав на Старосамбірський район, бо там живе електорат головного медика області. Михайло Гичка вже декілька скликань поспіль є депутатом Львівської облради саме завдяки виборцям Старосамбірщинини. На питання, чи вмотивовані зміни політикою, відхрещується.
Скелівка – невеличке село в Старосамбірському районі. Саме туди доведеться після реорганізації їздити хворим на туберкульоз. Від Самбора до Скелівки – 18 км. Ніби недалеко, але цей шлях має подолати людина з невиліковною формою туберкульозу громадським транспортом.
Микола, пацієнт Самбірського протитуберкульозного диспансеру
Наша журналістка провела експеримент – під виглядом хворої на туберкульоз намагалась доїхати з Самбора до Скелівки. Маршрутки лише львівські прохідні, вартість в одну сторону 12 грн, небагато, але для хворих з пенсією 1000 грн – це добряче вдаряє по кишені. Пасажири ставились до «хворої» з осторогою, один чоловік навіть пересів від журналістки. І ось так упродовж майже години здорові люди будуть змушені їхати з тубхворим по порепаних дорогах. Керівництво області жодних проблем і небезпеки у цьому не бачить. Мовляв, від біди ніхто не застрахований.
Перевірили ми також і Скелівський стаціонар. Споруда на просторій території в кінці села приємно дивує. У приміщенні ніби усе необхідне є: відокремлений стаціонарний блок з палатами, лабораторія і новенький ренген, але от томографію можна буде зробити лише у Самборі. За словами головного лікаря Старосамбірського протитуберкульозного диспансеру прийняти пацієнтів з Самбора скелівський стаціонар готовий.
А от скільки буде скорочено персоналу під час реорганізації поки точно невідомо. Михайло Гичка переконує, що це буде п’ять не медичних працівників пенсійного віку. А в. о. директора департаменту охорони здоров’я ЛОДА Ірина Микитчак дає інші дані: «Головний лікар, п’ять бухгалтерів і чотири санітарки».
Стане Скелівка новими місцем, де лікуватимуть самбірських хворих на важку форму туберкульозу – тепер вирішуватимуть депутати Львівської облради. А ми й далі будемо стежити за ходом подій.
