Наврядчи міський голова Львова розповідатиме, що багатомільйонні кредити міста віддаватимуть львів’яни, які зараз ще ходять у дитячий садок
У порядку денному сесії Львівської міської ради на 12 липня – «Звіт про роботу виконавчих органів міської ради за 2017 рік». Довідатиме міський голова Львова Андрій Садовий.
Утім уже зараз можу припустити, які моменти міський голова омине у своєму звіті.
Кредитний спадок на мільярди – дітям
Моєму старшому сину зараз 14 років. У 2024 році йому буде 20-ть. І саме йому та його одноліткам доведеться віддавати кредити, які Львів узяв упродовж 2002-2017 років. Загальна сума неповернутих на сьогодні кредитів та боргових зобов’язань комунальних підприємств – 4 млрд 592,5 млн грн. А ще плюс цьогорічний лізинг на придбання 150 автобусів – на 800 млн грн під 18% річних. Головні повернення припадуть саме на 2019-2024 роки. Лише в 2021 році доведеться повернути 974 (!!!) млн грн. Вдумайтеся в цю цифру! Майже МІЛЬЯРД за один рік
Позики ж, які Львів братиме надалі, віддаватиме у 2030-х роках уже мій молодший син, якому зараз лише 2 роки. І так до безконечності. Львів під керівництвом Садового замовляє «бенкети», але за чий рахунок? Складається враження, що нинішня виконавча влада не вміє вирішути масштабні питання через довгострокові планування і стратегії. Вся політика зводиться до нагрібання кредитів, за які розраховуватимуться не лише наші діти, а й, видається, онуки. От вам такі підрахунки: свого часу Львів узяв кредит на ремонт вул. Городоцької під 8%. Втім курс тоді становив 10 грн за 1 євро. Нині курс – 30 грн. Відтак 8% перетворилися на 308%.
Сміття. Як не було бачення, що робити з відходами у Львові, так і нема. Господарська проблема, яка мала вирішуватися стратегічно, повністю перейшла у політично-фінансову площину. Не буду нагадувати про всі перепетії сміттєвої кризи-2017. Просто навім кілька фактів. Фракція «Народний контроль» наполягала на чіткому покроковому вирішенні проблеми. Зокрема, через впровадження у Львові обов’язкового сортування відходів. Торік улітку була проголосована відповідна Концепція, авторства Ірини Оршак. Втім чиновники повністю провалили її реалізацію.
Також ми неодноразово вимагали оголосити міжнародний інвестиційний конкурс на будівництво сучасного сміттєпереробного комплексу. Пропонували шукати компанії, готові вкладати у вкрай важливе для Львова підприємство свої кошти. Що отримали натомість? Завод будуватимуть за черговий кредит – 25 млн євро. Причому, як і у випадку зі спробами встановити сміттєсортувальну лінію на Рясному, процес непрозорий, немає порозуміння і взаємодії з місцевою громадою.
А ще нагадаю, що місто щороку платить області 300 млн грн із міського бюджету за вивіз львівського непотребу. Щоправда, до підписання Меморандуму з ЛОДА витрачало стільки ж, заганяючи шалені кошти у статутний фонд «Львівспецкомунтрансу». Тільки з однією різницею. Обласна адміністрація змогла організувати вивіз сміття з міста. Львів же витрачав мільйони, а відходи горами складувалися під будинками містян.
Транспорт. Не здивуюся, якщо замість говорити про провалений конкурс перевізників у 2017 році, повністю зруйновану схему перевезень і майже повний розрив із «приватниками», міський голова розповідатиме про турботу за комфорт містян через купівлю автобусів-трамваїв-тролейбусів у 2018-ому. Знову ж таки – за позичені гроші! Очевидно, що рухомий склад громадського транспорту потребує суттєвого оновлення. Очевидно, що це недешеве задоволення. Але чи кредити – єдиний варіант?
Наше бачення було і залишається таким: приватний перевізник має залишатися на ринку. Але для того, щоб він оновлював автопарк, надавав якісні послуги, потрібно задати йому чіткі і зрозумілі правила гри, а не грубо витісняти з ринку, розчищаючи дорогу комунальному монополісту АТП-1.
Чудова ілюстрація всієї транспортної ситуації у місті – мікрорайон Рясне. Із семи чинних на папері марушрутів – курсує лише один. Інші стали «привидами». Схоже відбувається й в інших районах. І це не причина того, чому містяни з труднощами добираються на роботу, додому. Це наслідок. Ручного управління транспортною системою, відсутністю стратегічного підоходу.
Непрозоре і неефективне використання коштів. Насправді Львів має гроші. Причому немалі. Але бракує відповідального підходу до їх використання. Показово, що навіть при цьогорічному бюджеті розвитку у 2 млрд гривень, довелося брати позику на 440 млн грн під міські облігації. Щоб ремонтувати, відновлювати, будувати. Напевно, без цього можна було би обійтися. Якби понад 1 млрд грн не летів у статутні фонди таких комунальних підприємств як АТП-1, Львівводоканал, Львівтеплоенерго, Львівспецкомунтранс, Львівелектротранс. Тим паче, ми й досі не знаємо, як цими коштами там розпоряджаються. Обіцяний обов’язковий незалажний аудит комунальних монополістів і досі не відбувся.
Або ж… Літо, але наразі тривають лише поодинокі роботи від запланованих на цей рік. Натомість ремонтна «спека» уже традиційно розпочнеться восени – у дощ і сніг, коли в болото закатуватимуть десятки і навіть сотні мільйонів гривень громади Львова. Причина – більшість проектів нерухомо місяцями лежать в управлінні контролю і аудиту ЛМР. І будь-які спроби депутатів змінити ситуацію, змусити чиновників врізати бюрократичну тяганину, наразі натикаються на стіну нерозуміння.
Комунальне майно, яке не приносить грошей у бюджет. Коштів могло би бути значно більше. Якби ті, хто відповідає за наповнення бюджету, виконував належно свої обов’язки. Нагадаю, що одним із важливих джерел надходжень до казни є передача в оренду та продаж з аукціонів комунального майна. Натомість управління комунальної власності з року в рік подає відверто занижені плани, які врешті навіть не виконує. Зокрема, у 2017 році прогнозувалося отримати від продажу майна 83 млн. . Виконання – лише 35 млн. гривень. І не дивно. Для прикладу. У 2016-2018 роках, за ухвалами сесії Львівської міської ради, на аукціони мали виставити 109 об’єктів комунальної власності. Натомість на торги потрапили лише 60. Продати ж вдалося «аж» 35 об’єктів. Із них лише 7 великих, площею у понад 100 кв.метрів. Більшість – невеличкі об’єкти у 20-30 «квадратів», на продажі яких казну мільйонами не наповниш.
Наврядчи міський голова згадає і про «Аферу століття», яка торік сколихнула Львів, коли у громади міста вкрали понад 50 об’єктів комунального майна! А якщо й згадає, то хіба у контексті, як юридичний департамент ЛМР через суди намагається повернути вкрадене. І не буде ані слова про причини грабунку. А вона проста. Майно не було зареєстровано чиновниками за територіальною громадою Львова належним чином! І тільки після роботи тимчасової контрольної комісії, створення якої ініціювала наша фракція, УКВ почало масово реєструвати комунальне майно. Для порівняння: у 2014 році – 31 об’єкт, в 2015 році – 33 об’єкта, 2016 рік – 48 об’єктів, в 2017 рік – 759 об’єктів.
… Упродовж двох крайніх років і наша фракція, й інші колеги пропонували безліч варіантів для розвитку міста, вирішення тих чи інших нагальних проблем. Здебільшого вони були зігноровані. Адже пропонували не фестивалі, шоу і свята, на яких можна піаритися і робити «картинку», а важку, систему роботу скеровану на покращення «побуту» міста. А побут – це ж так нудно. Так, Андрію Івановичу? Та й попіаритися на ньому складно.
