Без права на реабілітацію: чому косівські чиновники закривають дитячий реабілітаційний центр

У цивілізованому світі діти з обмеженими можливостями отримують піклування не лише від батьків, але й від суспільства. Та в Україні вони стають тягарем.

На Прикарпатті дітей з особливими потребами близько двох тисяч. А от закладів, де б вони могли розвиватися, обмаль. Та навіть існуючі заклади чиновники чомусь вирішують ліквідувати.

фото 1

Дитячий центр надії

До дитячого реабілітаційного центрі, що в Яблуневі на Косівщині, дітей з усього району привозить спеціальний автобус. Поснідавши, дітвора береться до навчання, чи йде на фізичну реабілітацію.

«Ми працюємо за методикою Монтесорі. Ми вчимо дітей користуватися посудом, ложкою, робити те, що їм стане у нагоді в житті», – розповідає психолог Косівського районного центру соціальної реабілітації Галина Самак.

Завдяки старанню тутешніх працівників діти, у буквальному сенсі, стають на ноги.

«Моя дитина колись навіть не могла ходити, а тут почала бігати, танцювати», – розповідає мама підопічної закладу.

фото 2

Дітям із розумовими та фізичними вадами на Косівщині більше дітися ніде. Якщо у малюка ще й важка форма ДЦП, то батькам без допомоги фахівців просто не обійтися.

«Ці діти вдома не можуть бути. Вони повинні бути у певному колективі, щоб розвиватись. Вихователі забезпечують їх певними побутовими навичками. Також  тут здійснюється медичний нагляд», – розповідає лікар-невролог Косівського районного центру соціальної реабілітації Василь Федчук.

фото 3

Ще кілька років тому центр виглядав зовсім по-іншому: розвалені та обдерті приміщення, відсутність тренажерів. Спільними зусиллями волонтерів, закордонних меценатів та теперішніх працівників закладу, установі дали нове життя. Тут є все: від альтернативного опалення до спеціального обладнання. Здавалося б, усе йде добре, та у життя центру втрутилась місцева влада.

Скинути бюджетний тягар

Як грім серед ясного неба, працівники центру дізнаються, що посадовці хочуть, так би мовити, спихнути центр. Бюджетний тягар місцеві чиновники вирішують розділити із медиками, передавши  центр на баланс Яблунівській районній лікарні, як додатковий відділ. От тільки, де знайти лікарні зайві кошти на утримання реабілітаційного відділу? Ми з’ясували, медзаклад живе на субвенцію, що виділяють зі столиці.

У скромних стінах Яблунівської районної лікарні від реабілітаційного відділу не відхрещуються. Проте зізнаються, що з грошима в самих негусто.

«На 9 місяців у нас заробітна плата закладена. І це так щороку. Ми дуже важко з цього виходимо: кожен рік приймаємо заходи, економимо, де можемо», – каже головний лікар Яблунівської районної лікарні Ігор Гнатищак.

Аби не дублювати посади, які вже є у лікарні, частину працівників реабілітаційного центру залишать без роботи. Та за законом, після звільнення, районна влада має розрахуватися із працівниками, яких скоротили.

«У нас в колективному договорі передбачено 20 посадових окладів», – каже головний бухгалтер Косівського районного центру соціальної реабілітації Олексюк Марта.

Навіть до таких витрат, посадовці не готові. Кажуть, що ні на хворих дітей, ні на зарплати людям грошей у скромному районному бюджеті немає. Та ми довідались, десятки тисяч гривень на менш нагальні потреби депутати все ж знайшли.

«Замість того, щоб виділити кошти і не створювати прецедент із закриттям  реабілітаційного центру, районна рада виділяє кошти на силові структури. Зокрема, на придбання канцелярських товарів у поліцію, а також на відеокамери для СБУ», – каже депутат Косівської міської ради від «Народного контролю» Володимир Зузяк.

фото 4

Рішення про закриття центру, незважаючи на всі аргументи працівників закладу та батьків вихованців, районна влада все ж прийняла. Тепер його доля залежатиме від того, чи знайдуть медики зайві гроші. Вихованцям закладу та їх батькам залишається лише надітися, що їх не попросять з речами на вихід.