У День пам’яті та примирення сотні кіровоградців прийшли на Рівненське кладовище аби вшанувати загиблих в АТО. Та майже за рік міські чиновники не спромоглися облаштувати Алею Слави. Коли справа зрушить з місця дізнавався НК
Матері та дружини зі слізьми на очах стоять біля могил загиблих Героїв. Кажуть, що хочуть аби так звана Алея Слави відповідала своїй назві і була об лаштована.
Мама загиблого бійця, Ольга Миколаївна говорить: «Потрібно, щоб пам’ятали та бачили, що тут поховані діти наші, які загинули смертю хоробрих. Хотілося б, щоб відділялась ця алея від самого кладовища, щоб видно було на пам’ятниках хто тут спочиває – спецназовець чи прикррдонник».
Дружини загиблих бійців скаржаться – на кладовищі немає охорони, тому тут постійно крадуть квіти, побоюються, що вандали поб’ють і пам’ятники, які їм пообіцяли встановити. На жаль не всі люди це розуміють і на жаль, як кажуть не у всіх є душа.
Ірина обурюється: «Зараз пришли, а квітів немає, то вже Бог з тими квітами, головне, щоб пам’ятники, які обіцяють встановити, не шкодили. Для нас це буде дуже важко пережити».
Коли встановлять пам’ятний комплекс жінки не знають. Кажуть, що їх запрошували до міськради, але потому, розійшлися та й годі.
Дружина загиблого бійця, Анастасія, говорить: «Нам пропонували різні варіанти, показували зразки пам’ятників – ми обрали 2 чи 3 варіанти».
Міські посадовці виправдовуються: затрималися, тому що чекали на всеукраїнський проект. Нині готують свій.
«Зараз зберемось з архітекторами та проектантами, запросимо сім’ї, знову разом обговоримо та почнемо врешті решт працювати над цим проектом» обіцяє Іван Марковський, секретар міської ради.
Народний контроль за місяць повернеться до питання облаштування Алеї Слави, аби чиновники згадували про свої обіцянки не лише в пам’ятні дні.
