Радянська влада залишила по собі відчутний слід не тільки у пам’яті людей, а й добряче наслідила на землі. Колись засекречені стратегічні об’єкти – нині це зруйновані та закинуті заводи, полігони, шахти… Роками їх розкрадали та розтягували по гвинтиках. Один із таких об’єктів є і на Хмельниччині. Колишні ракетні точки, які стали справжнім скарбом для металошукачів. Місцевому населенню розкопки цих кротів не до вподоби. Адже по собі копачі металу лишають десятиметрові ями. Втім, якщо раніше сюди забрідали лише випадкові спритники, охочі до швидкої наживи, то нині штольні та шахти ваблять бізнесменів, які вміють рахувати гроші і брати те, що погано лежить.
У радянські часи на Хмельниччині було 90 ядерних ракет і 9 командних пунктів. Із будь-якого з них можна було розпочати третю світову війну. Та після оголошення незалежності Україна добровільно відмовляється від свого ядерного потенціалу. В країні починається операція повного роззброєння під керівництвом американців.
Павло Борзаков був головним інженером в ракетних військах. Свою службу згадує охоче. Ветеран розповідає, штольні для ракет будували так, аби ті витримували ядерний вибух. Після роззброєння, впевнений ветеран, залишки військових комплексів могли б знадобитись в цивільній промисловості або у сільському господарстві.
У середині 90-х гарний господар цим спорудам так і не знайшовся. Тож там, де колись були секретні бази, нині поля та ліси. Процесом роззброєння керували американці, головне завдання іноземців було знищити ядерну зброю. Тож ракети, паливо та обладнання вивозили за межі області. Господарські будівлі військових частин, як правило, розбирали до останньої цеглинки. А ось командні пункти та ракетні шахти рекультивовували.
На практиці це виглядало так: дві 40 метрові шахти підривали. Рештки металу і бетону закидали на глибину. А зверху закладали 10 метрів землі, засіювали траву та висаджували ліси.
Тож на дні цих штолень лишились сотні тон дорогої високолегованої сталі.
ЦИТАТА-ДОВІДКА: Легована сталь – сплав заліза з вуглецем, який має у своєму складі спеціальні елементи, що впливають на головні механічні або фізичні властивості металу. Головна мета легування — підвищення міцності. Легуючі елементи можуть підвищувати стійкість проти корозії, теплостійкість, жаростійкість, жароміцність тощо.
П’ять років тому Хмельниччину почало лихоманити – на Ярмолинеччині одну за одною розкопують штольні ядерних ракет. Перший тривожний дзвінок надійшов із Савинець. Громада не пустила чорних копачів. Проте супротив селян у тодішній міліції не підтримують. Мовляв, немає складу злочину.
Вже за рік місцеві активісти скликають і правоохоронців, і журналістів до заповідного урочища Березина. Там невідомі вже встигли дістатись до металічного стакану шахти.
Розкопана шахта в урочищі Березина
Після революції гідності епопея із розконсервацію стратегічних об’єктів продовжується. Невідомі розкривають штольню вже у Жилинцях.
Розкопана шахта на околицях с. Жилинці
Котлован на околиці поля з’явився після невідомих копачів. За підрахунками місцевих, лише в одній шахті металобрухту на три мільйони гривень. І знову правоохоронці не помічають і не затримують зловмисників. Або не хочуть помічати. У Ярмолинецькому відділенні поліції знизують плечима, мовляв, робили, що могли, от тільки наткнулись на юридичну колізію – земля виявилась нічия і метал в ній теж.
«Колишня ракетна шахта нікому не належить. Міністерство оборони офіційно повідомило, що ділянка їм не належить, і те, що знаходиться на цій ділянці теж їм не належить. В зв’язку з цим провадження було закрито», – пояснив заступник начальника Ярмолинецького відділу поліції Сергій Івашко.
Однак шахту після втручання журналістів та обласної влади все-таки засипали. Минуло півроку і знову відкрили штольню, але у сусідній Вихилівці.
Штольня у Вихилівці
Ця історія могла б завершитись так само, як всі попередні, – відсутністю складу злочину та 10-метровою ямою посеред лісу. Якби не кілька дивних збігів. Ще у 1998 на території колишньої ракетної частини прописується Хмельницький обласний центр ресоалізації наркозалежної молоді «Вікторія». У казарми заїжджають соцпрацівники зі своїми підопічним. Кажуть, що заселились сюди відразу після військових.
Центр реасолізації наркозалежної молоді
Відтоді і займає соцустанова виділену їм територію. Але до скарбів, залишених ракетниками, самі добратися не намагаються. У всякому випадку відкрито. Аж раптом у березні цього року центр начебто укладає договір із ТОВ «Металсервіс» на розчищення території від будівельного сміття.
«Реабілітаційний центр заключив з нами договір про засипання земельних ділянок, які були викопані, і якщо там є металобрухт, ми його забираємо, офіційно платимо гроші на рахунок центру за цей металобрухт», – коментує керівник майданчика ТОВ «Металсервіс» Олександр Черняєв.
Звідки на території центру мало би взятися якесь будівельне чи металеве сміття, не пояснюють. Чому наймають таке собі ТОВ «Металсервіс» начебто для рекультивації землі під пасовище, якщо фірма має інше профільне призначення?
Не лише на майбутньому пасовищі з’явились ями завглибшки кілька метрів. Весь лісок всіяний цими кількаметровими траншеями – хтось довго шукав ракетну штольню. Коли саме з’явилась розрита шахта, ані представники ТОВ «Металсервісу», ані директор центру навіть не здогадуються.
Перекопаний ліс
«Я до тієї ракетної штольні нічого не маю. То навіть не на моїй території. Я можу говорити лише за роботи на моїй території», – коментує появу 10-метрової ями директор Хмельницького обласного центру ресоалізації наркозалежної молоді «Вікторія» Анатолій Федорук.
«Ми бачили, що там розкопано, але це було зроблено до нас, я запропонував громаді спільним коштом засипати цю яму», – розповідає керівник майданчика ТОВ «Металсервіс» Олександр Черняєв.
А ось тутешні мешканці знають усе! Кажуть, шахту розрили ще 19 березня. Саме тоді вперше приїхала поліція, яка у діях невідомих осіб порушень не побачила.
Розкопування шахти невідомими
Перекопаний ліс, знищені дерева, ями завглибшки 10 метрів – ось і все, що лишають по собі чорні копачі металу.
За роз’ясненнями журналісти «Народного контролю» завітали до керівництва ТОВ «Металсервіс». Директор каже, договору в очі не бачив, на фірмі угоди не має, а працівники начебто навіть не приступали до роботи. Копали і орали, мовляв, чужі.
ТОВ «Металсервіс»
«Ми зараз на території центру нічого не робимо і не починали робити. Угоди поки в нас ще немає, наш екземпляр лишився у другої сторони», – пояснює директор ТОВ «Металсервіс» Віталій Венедіктов.
Після розголосу на шахту приїхав голова обласної адміністрації. Обласна влада створила комісію, яка і має перевірити, хто ж насправді вирішив підзаробити на рештках ракетної частини.
Візит керівництва перевернув усе з ніг на голову. Тепер ТОВ «Металсервіс», який пропонував мешканцям за окрему плату засипати штольню, погоджується ліквідувати розкопки вже власним коштом.
ТОВ «Металсервіс» належить родині депутата Хмельницької міської ради трьох скликань Сергію Болотнікову. Сергій Петрович – член земельної комісії, екс-батьківщинець, нині представляє в раді інтереси політичної сили «За конкретні справи». У минулорічній декларації депутат вказує, що його зарплатня лише дві з половиною тисячі гривень. Сто тисяч доларів позичив, а під подушкою у нього готівкою майже три мільйони гривень, а саме – 38 тисяч євро, 475 тисяч гривень і 45 тисяч доларів. Автівка записана на дружину. Нерухомості у нього немає, проживає депутат-безхатько безкоштовно в квартирі директора ТОВ «Металсервіс», пана Віталія Венедіктова.
Зустрітись із депутатом нам не вдалось. На прийомі громадян він не з’явився.
Тим часом під тиском громадськості правоохоронці таки відкривають кримінальне проваджень.
Фахівці переконують, довести справу до суду буде вкрай важко. Законодавство України містить так звану норму добросовісного набувача. Тобто, якщо хтось знайшов нічию річ, вона автоматично стає його власністю.
«Фактична невизначеність статусу таких шахт як об’єктів правовідносин, дії оборонного відомства в минулому, що свідчать про відмову від шахт, дають таким копачам можливість уникнути жодної відповідальності, адже чинне законодавство дозволяє кожний відрізаний «шматочок» взагалі кваліфікувати як рухоме майно, а, отже, вільно заволодіти ним. Та і земельне законодавство захищає права землевласника не на будь-які об’єкти під поверхнею земельної ділянки. Водночас кожний такий випадок необхідно перевіряти на предмет відповідності такої діяльності цільовому призначенню земельної ділянки та наявності шкоди, завданої зняттям відповідних ґрунтових шарів», – пояснює юрист Роман Черняк.
Тож чи притягнуть до відповідальності копачів, дізнаємось вже згодом. Втім, такий прецедент міг би спонукати чиновників нарешті проявити господарність та скористатися цінними об’єктами не на шкоду, а в інтересах громади. Адже ракетні шахти могли би збагатити місцевий бюджет на сотні тисяч гривень.
